Цікаво читати, як невдоволені тим, що Шевченківську премію отримав Іздрик, доводять, що цей автор принижує українську мову, а Комітет у їхньому розумінні просто божевільний. «Доброзичливці» вибирають окремі цитати з Іздрика, в яких ужито ненормативну лексику, намагаючись привернути увагу до окремих слів. Їх не хвилює контекст, іронія чи й гумор. А навіщо розуміти усі ці тонкощі?
Давайте, організуйте чергову комісію з моралі — вже була така, яка назвала Ульяненка порнографічним автором, повторивши фактично звинувачення, висунуті набагато раніше Джойсу. І український суд, як перед цим і американський, визнав, що не можна на підставі вирваних цитат оцінювати увесь твір, тим паче усю творчість письменника.
Є й окремі літературознавці, які називають Іздрика «пристаркуватим порноактором», хоча його альбом, назва якого перекладається як «Оголений» — це книжка, в якій автор намагається показати те тіло, яке пише прямі, «оголені» вірші. І книжка ця «не для дітей», як сказав би Шевельов. На ній і маркування є — 18+.
Я просто дивуюся, як можна свою недостатню і геть погану обізнаність із творчістю Іздрика подавати як глибинне розуміння поезії, творчості і літератури загалом. Спершу прочитайте Іздрика — його поезію і прозу, а тоді вже пишіть про його некультурність. Звичайно, що там знає той Павлишин про того «Воццека»! От критики у ФБ знають все. У кожного свої пріоритети і авторитети, але не можна ж бути такими глухими до таланту, оригінальності особистості, її непересічності. Одначе я свідома того, що все тут написане — голос волаючого у пустелі.
Десятиліттями і століттями нічого у нас не змінюється. Патетика і ці правильні слова, що не беруть за душу, з яких вивітрився будь-який сенс, які дискредитують найвищі ідеали, перетворюють патріотизм на бляху — це значно гірше за брутальні слова.
Роксана Харчук
