Що можу сказати про Валерія Шевчука. Особисто його не знав, але в 2013 р. мій роман «Далекий простір» переміг за кількістю поданих за нього голосів літературознавців і критиків і отримав, услід за премією BBC Книга року, “премію В. Шевчука” за кращий гуманістичний роман року. Ця премія здивувала, бо раніше про неї не чув. Приємно, бо Шевчука цінував.
На врученні я брав участь «з далекого простору», через скайп: досі у мене на стіні висить барельєв цієї премії. Як відомо Шевчук затверджував сам результати голосування.
Не розділяв усіх смаків Шевчука (наприклад, він, як представник свого покоління, вважав нецензурні слова в художньому тексті “паплюженням мови”, хоча, можливо, він виступав проти ексцесів в цій царині). Однак мені була симпатична і близька його позиція триматися “в стороні” і йти своєю дорогою, не оглядаючись на моду.
Також філософічність його прози. З задоволенням дивився інтерв ю з ним (кореспондент приїхав до нього додому), бо це була глибока людина, зі своєю філософією життя, а це завжди цікаво і повчально.
Безперечно, це визначна постать в українській літературі. Такою він був, попри певне перебування в тіні стосовно більш “гучних” ровесників та молодших, таким і залишиться.
Ярослав Мельник
