Відбившись від джерела, світле відлуння дійшло до Києва. Тим джерелом була муза Поезії Віри Китайгородської. Вона – філософічна, лірична, громадянська, глибока своєю народністю й автентичністю, стоячи на варті «первозданної живої матерії свідомості у слові».
Такою багатобарвною творчою гамою сприймається недавня подія в Чернівецькій обласній універсальній науковій бібліотеці ім. Михайла Івасюка, де відбулася творча зустріч талановитої української письменниці Віри Китайгородської, приурочена Міжнародному Дню 
Рідної Мови.
Сама назва «Поезія – рівня Свободі» спонукала учасників (від молоді до маститих літературознавців) спалахувати емоцією незбайдужілі серця. Натхненне святковістю високого Слова дійство вкотре нагадувало всім нам, що треба йти однією дорогою зі своїм Народом, оберігаючи й зрощуючи Рідну Мову, Віру, Традицію і національну Пам’ять.
Особлива затребуваність у цій богоугодній справі відчувається нині, у час борні з лютим московитом за українську Ідентичність і Державність. Попри всі пущені в тіло України вражі (та не дуже) стріли.
Мусимо вистояти! Згадуються щемні й злободенні для сьогодення слова Поетеси, викарбувані нею майже 15 років тому в збірці «Сім віків сонетів»: «Вгамуйте страсті, Україна є, і Бог її на відкуп не дає».
Велика дяка і щасти Вам, Віро, Музо Буковини! Слава Україні!
Георгій Філіпчук
