Культура

Вимруть як обри

Якщо українську мову в межах українського законодавства не уважають за доцільне захищати самі письменники, то, вибачайте, про жодну перемогу у нас не йдеться. У нас, нагадаю, відбувається екзистенційна війна з Росією, яка триває не одну сотню років. У совку і в ранній українській державі українську мову ледь не добили. А ми вдаємо, наче у нас засилля української мови. Офігіти!

Гуманісти і ліберали — правдошукачі, вони виступають за вільне використання російської мови в Україні. То у нас воно і є вільним: на кухні і в себе на фейсбук пишіть російською, захищайте російську, видавайте свої книжки російською за власний кошт або за кошт путіна, якщо вийде, але не розраховуйте на те, що в публічному просторі України лунатиме російська мова, що письменників, які не розуміють ваги української мови, видаватимуть за державний рахунок.

За державний рахунок взагалі нікого, окрім наших класиків, видавати не треба. Ризикуйте, дорогенькі письменники і письменниці, а не розраховуйте на дотації. Жертвуйте собою заради українського слова, заради літератури й ідеалів, тоді ваша література і слова матимуть вагу, а так виходить переважно графоманія, жуйка для загального вжитку.

Про псевдолібералів взагалі писать не хочу. Вони навіть не розуміють, що щоразу, коли починають свою пісеньку про рівні права російської і української в Україні, виглядають повними ідіотами, бо немає такої рівності, бо російська мова — це мова колонізатора, мова імперська. Згадайте, як у Литві і Латвії людей, які питалися про щось російською, відправляли не в той бік. В Україні теж так буде, особливо з літераторами, які видають книжки українською, а вдома спілкуються російською. Лицеміри.

Я таких бачила і перебачила в Інституті літератури в 1990-х. Вимерли ці вчоні, як обри. І з рештою посполитих відбудеться те ж саме. Бо такий історичний процес.

Роксана Харчук

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *