Культура

Як я брав участь у конкурсі…

До красивих чи до розумних — розрив шаблону… Напередодні Нового року сам собі підняв тиск… З Америки надійшло запрошення подати матеріал на конкурс сценаріїв. Вступний внесок 25 доларів. Останній термін 31 грудня. Я м’явся, м’явся, а тоді й кажу собі: «Жлоб. Зажав 25 доларів. Так і помреш через це невідомим і невизнаним!»

Сів заповнювати їхні анкети та супроводжувальні листи. Справа марудна. І гризе мене черв’ячок сумнівів: а чи не задорого — 25 доларів 00 центів від такого талановитого українського письменника, щоб якесь американське цабе двічі на них там пообідало, а мені б написало – «… не бачимо, на жаль, жодних перспектив до розвитку вашого кінопроекту».

25 доларів… 25х30 = … огого скіки!
От на фіґа я розкидаюся своїми, й так невеликими, статками?!!

Але продовжую заповнювати формуляри. Пітнію і нервуюся, бо треба ж себе у тих відповідях подати мудрим чуваком з України, мудрішим за когось їхнього з Вісконсину чи Вайомиґа! Пишу-пишу і не бачу, де ж ті крахобори повідомлять: давай 25 доларів, на хріна нам твої компліменти великому мудрагелеві Сердюк В.? Але не з’являється ніде банківська картка з рядочком цифр. Куди надсилати доляри? Уже й формуляр закінчився — нема.

Читаю все спочатку.
І це поле заповнив, і це… І файл прикріпив у форматі RTF, а вимога оплати відсутня!

Ставлю крапку, і думаю, що я оце щойно натворив? Куди, на село дідусеві полетять мої цидулки..? Тупе, ти, думаю, чудо. Причому думаю так саме про себе коханого. Аж ось електронною поштою надходить підтвердження: «сценарій отримано». І припис: «Оскільки Ви нам вже давно повідомляли, що грошей не маєте, і платити не збираєтесь, ми вашу пропозицію вписали до групи, де оплата за прочитання спеціалістами та участь у конкурсі — 00.00 $».

Я зрадів, що вижив і зберіг гаманця. Аж тут у моєму ощадливому мозкові набрунькувалася нова думка: «А, може, якби ти заплатив оті їхні колючі 25 доларів, то твій сценарій би і почитали з повагою, мовляв, о, український пенсіонер, а 25 доларів для нас не пошкодував, нумо, читати його уважно, бо це ж напевно шедевр!»

… Отут мене тиск і трафив.

Володимир Сердюк

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *