Здається, Євген Сверстюк казав: «Для імперії загрозою була не українська культура загалом, а ОСНОВНА українська культура». Гопак, хрущі над вишнями, Штепсель і Тарапунька, борщ і вареники з сиром – з цим і російська, і згодом радянська імперія мирилися. Така українська культура імперію цілком влаштовувала. А от основна, базова – становила небезпеку.
Бо в тій основній культурі навіть Остап Вишня – не милий дядечко з “Мисливськими усмішками”, а петлюрівський урядовець. А Павло Тичина в “основній” культурі – не “Партія веде”, а засновник “кларнетизму”, що виріс з доби українського державного відродження, а не зі з’їздів КПРС.
В цім контексті і Юрій Шевельов і Віктор Петров (досі серйозно не читані) – це, безумовно, ОСНОВНА УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА.
Дякую видавництву «Віхола» за цю серію. Книжки варто придбати уже тільки через передмову Євгена Стасіневича. Але й основні тексти – мастхев на наш історичний сезон…
Віталій Чепинога
