Є в Ірпені вулиця імені Юрія Мушкетика. Чи бував Юрій Мушкетик в Ірпені? Звісно, бував, – часто навідувався, іноді й тижнями мешкав у Будинку творчості письменників і творив. Юрій Мушкетик передусім цікавий тим, що є талановитим письменником, який став класиком за життя. Його перу належать романи «Крапля крові», «Гайдамаки», «Позиція», «Рубіж», «На брата брат», «Яса», «Гетьманський скарб», «Біла тінь», повісті «Обвал», «Біль» і багато інших вагомих творів.
З 1956-го по 1972 рік – головний редактор журналу «Дніпро». В роки перебудови очолив Спілку письменників України. Також був одним із секретарів Спілки письменників СРСР. 
Герой України. Лауреат Шевченківської премії.
Ось як Юрій Мушкетик висловився про Ірпінь:
“Про Ірпінь скажу у двох іпостасях. В особистій і загально-письменницькій. Для мене це теж була оаза, мій другий дім, де я написав багато творів, де відпочивав душею і працював дуже посилено. Приїжджаючи туди, мало хто десь тинявся, а всі працювали. І я працював. Річ за річчю писав. Зранку поснідав – і на цілий день за письмовий стіл. То не був санаторій для сибаритів, то була робітня і майстерня, і усвідомлення цього не дозволяло бити байдики чи терти шильники, а мобілізовувало.
У декого, звісно, були трошки і розваги. Наприклад, приїжджає драматург Микола Зарудний. Перший день він п’є. Тобто як чоловік заможний, Зарудний виставляв батарею пляшок і запрошував хлопців. Наступного дня він замикався і до нього не попадеш. До самого кінця путівки він вже не відчинить двері. Навіть в їдальню ходив так, щоб там уже нікого не було. Поїв – і нишком назад.
Цікаво, що Будинок творчості Спілки письменників України в Ірпені розташований на території колишньої дачі старости Київських купецьких зібрань, дріжджового фабриканта, власника друкарні Миколи Чоколова. Дача, побудована на початку ХХ століття в стилі неомодерну, нагадує казковий будинок. У 1936 році за ініціативи поета Івана Гончаренка на цій території відкрили Будинок письменників.
Спочатку він був, до речі, у Межигір’ї, яке захопив Янукович. Є фотографії Євгена Плужника у Межигір’ї. Потім Будинок письменників перебрався в Ірпінь. Це місце натхненної праці майже всіх найкращих письменників України”.
Володимир Коскін
