16 лютого 1949 року народився один з фундаторів української естрадної пісні, український композитор, музикант, заслужений діяч мистецтв України – Валерій Громцев – сьогодні йому виповнилося б 76…. Його шлях на естрадний олімп розпочався зі студентської лави. Народився у Чернівцях, закінчив чернівецьке музичне училище…
У 1967 році, ще студентом музичного училища при Будинку культури текстильників «Восход» створив ВІА «Карпати». До першого складу входили: колишній директор будинку культури Віктор Обдуленко, музикант Євген Тарнавський, солістка Світлана Юрченко (тепер Кобевко), поет Микола Бучко, на слова якого Громцев писав пісні.
Цікаво, що на перших порах хлопці навіть самотужки робили деякі музичні інструменти. А партитури своїх пісень Громцев ніколи не записував, а просто вивчав твори з колективом.
Колектив «Карпати» давав власні концерти, іноді акомпанував вокальному жіночому ансамблю «Марічка», створеному Степаном Сабадашем при тому ж Будинку культури текстильників «Восход». У репертуарі було багато гарних пісень, серед яких: «Чекання», «Вже дощі зупинились», «Дивоцвіт».
Якось Микола Бучко розповідав, що тоді йому дуже подобалося писати українські тексти до популярних зарубіжних пісень. А Громцеву якраз хотілося української пісні. Тому двоє митців легко знайшли спільну мову.
Саме в ті далекі роки він запізнався із Софією Ротару, з якою разом вчились у музичному училищі, Левком Дутковським, Володимиром Івасюком, Василем Зінкевичем та Назарієм Яремчуком. Саме оркестр ансамблю «Карпати» Громцева Володимир Івасюк запросив для першого запису пісні «Червона рута» і «Водограй».
У творчому доробку композитора низка блискучих естрадних хітів: «Жовтий лист» («Залишені квіти»), «Івана-Купала», «Чарівна обручка», «Скажи, скажи». За понад 30 років творчої діяльності Громцев працював у різних філармоніях України і скрізь йому щастило створити цікаві музичні колективи.
Так, 1973 року ВІА «Карпати» змінили самодіяльний статус на професійний – музикантів спочатку запросили повним складом до Хмельницької філармонії, де ансамбль отримав назву «Товтри», а потім, у 1974 році вони всі перебралися у Волинську філармонію і стали «Світязем». Було записано кілька пісень на збірний диск-гігант українських ВІА, проте справжній успіх прийшов після 1975 року, коли до «Світязя» приєднався Василь Зінкевич. Вже за рік «Світязь» був один з найпопулярніших ВІА в Україні.
Та в 1979 році Громцев залишив своє дітище і переїздить до Криму. Там він зібрав свій останній проект «Море», працював з «Чайками», «Червоною рутою» і завершив творчу діяльність в Україні з колективом флотського ансамблю «Графська пристань».
Саме Валерій Громцев ввів у традицію виконання Чорноморським флотом ще за часів Радянського Союзу гімн українських моряків, який написав на слова буковинського поета Леоніда Курявенка. Тоді говорили, що українського флоту ще немає, а гімн – уже є. Цей гімн ансамбль Чорноморського флоту України виконує і понині.
Віддавши більшу частину життя українській естраді, Валерій Громцев тривалий час не мав жодної української відзнаки та нагороди. Лише у 2010 році, завдяки клопотанню керівника вокально-інструментального ансамблю «Смерічка», народного артиста України Левка Дутківського, він отримав звання «Заслужений діяч мистецтв України». Від 1999 року жив і працював в Ізраїлі, у Хайфі.
7 вересня 2020-го відійшов у інший світ… Але лишились його пісні та світла пам’ять.
Марія Вишневська
