Мене колись запросили на Прямий телеканал 9 травня. Я пішов, але неохоче. Бо ця історія вже давно віддискутована. Для мене вже все ясно. Але мій опонент, якийсь громадський діяч, як мені здавалося щиро, аж кипів, бо так хотів довести, що перемога над нацизмом — це велика гордість.
Я це сприймав як нафталін, на який не варто звертати увагу. Але бачу, що нині, після напівграмотної заяви Трампа про 60 мільйонів загиблих росіян, які нібито допомгли американцям перемогти нацистів, знову піднімають голос, мовляв, віддали це свято москалям. І посипають голову попелом.
З Трампа такий же історик, як і з уйла. До нього так і ставитимуться. А крім того, не варто намагатися освіжити нафталін через те, що напівграмотний політик верзе якусь маячню. Це мені нагадує історію з Бандерою, мовляв, треба припинити нам його підносити, бо десь там чи то в Польщі, чи то в Ізраїлі, чи то в рашці хтось щось не так подумає. Тобто треба прогнутися під чиїсь архаїчні уявлення – така їхня пропозиція. Насправді не треба цього робити.
Повертаючись до перемоги у ДСВ. Якби Червона армія вигнала нацистів і пішла додому з визволених земель, то це був би плюс тим, хто в цій армії воював. Оскільки ця армія не пішла з “визволених” земель, а встановила там не менше жорстокий, ніж нацистський, комуністичний режим, то пишатися нема чим. Перемога Гулагу над Бухенвальдом. А якщо згадати тисячі зґвалтованих німкень, то тут взагалі треба горіти від сорому. А ще гнила вишенька на торті – той факт, що цю війну разом з Гітлером розв’язав Сталін.
Звісно, не можна ганьбити простих вояків. Вони йшли визволяти території своєї країни і для них напад німців був просто нападом. Вони не зналися на тонкощах геополітики. Честь їм і хвала за те, що виконували свій обов’язок. Не їхня вина, що політики використали їх для досягнення своїх брудних цілей.
Отож, сприймаймо слова Трампа як білий шум. Він багато всякого балакає. А нам своє робить. 9 травня – не перемога. Це день жалоби за убієнними, яких поклали в землю за пришелепуваті ідеї.
Юрій Луканов