Порівняння нашої війни за виживання зі сваркою двох дітей в парку — це не просто маразми самозакоханого діда. Це свідома і довгострокова стратегія урівняння агресора і жертви. Застосовується для того, щоб Україна втратила підтримку американського суспільства і старий куколд міг віддати нас путіну. Зараз Трамп не може повністю перейти на бік путіна, бо американське суспільство цього не сприйме. Тоді в нього будуть проблеми.
Але, якщо переконати американців, що у війні винні обидві сторони, а росія – не агресор, а просто одна зі сторін далекої війни, вони перестануть підтримувати Україну. Тоді руки Трампа будуть розв’язані. Він зможе остаточно перейти на сторону росії.
На те, що це саме стратегія, а не випадкові маразми півня з Мар-а-Лаго, вказує, що це було не перше висловлювання. Раніше Трамп вже неодноразово казав, що Зеленський не хоче миру і розпочав цю війну. А ще він часто висловлюється про Україну і росію як про “обох”, забиваючи в голови своїх прихильників знак рівності між агресором і жертвою.
Це не сварка двох дітей. Це війна, шановні американці. І не просто війна за якийсь ставок чи межу на городі, а цілком собі війна на знищення. Якщо ми її програємо, нашої країни більше ніколи не буде на карті. А потім і вашої, до речі. Бо московія не зупиниться, тому що вже бачить, що ви, США – воювати не готові. Американцям треба не слухати конченого діда, а молитися на нас, українців, щоб ми встояли. Європа ближче і вже це зрозуміла. Пора зрозуміти і американцям.
І ще одне. Навіть, якщо порівнювати не порівнюване, і наша війна для Трампа – це бійка хлопчиків у парку, то, на жаль, хлопчик там один – Україна. Росія, яка більша за нас в рази, це не маленьких хлопчик, а здоровий лоб-ПТУшник. Але, враховуючи, що навіть маючи величезну перевагу в силі над малюком, він все одно не може перемогти, він покликав в парк ще старшого брата, батька і його дружка рецидивіста.
І тільки американцям вирішувати: чи буде той хлопчик в парку битися сам з чотирма здоровими злочинцями, чи Америка все ще залишається країною з цінностями і яйцями.
Сергій Марченко
