Не посилатимусь на мемуари і логічні ланцюжки колишніх співробітників КДБ, що затишно живуть на Заході. Лише на публічні, придатні для перевірки джерела. Почну з міфів про КДБ, якими кишить інтернет, і якими успішно приторговував Дмитро Гордон. Один з них – всі випускники радянських вузів так чи інакше були повʼязані з Конторою. Особливо у вузах ідеологічного профілю.
Такий вуз – факультет журналістики – я закінчив у 1985 році. Жодного разу навіть спроби не було мене завербувати чи шантажувати. Хоча десь років через 5-7 один однокурсник мені за чашкою горілки “розкрив душу” і каявся, що постійно інформував людей на Володимирській.
Потім один письменник-авангардист теж за чашкою чаю зізнавався. Я вже навіть комплексувати став – моя постать навіть не була цікавою для КДБ?! Ні. Цікавила. І була заведена сіра папка з мотузками. Її мені після інтервʼю на моє прохання показав голова СБУ Євген Марчук. Відкрили. Там лежав один аркуш – копія моєї автобіографії, яку писав при вступі до вузу…
Щодо іноземців… Тут треба розуміти, що КДБ після 1985 року вже не була таким КДБ, як була при Берії чи Андропову. Дональд Трамп тричі відвідував росію: 1987, 1996 і у 2013 році. Не впевнений, що в перші два візити його щільно “пасли”, а от коли в Кремлі сів Путін, найгірші традиції Берії-Андропова миттю були відновлені.
Колишній міністр Великої Британії Гордон Браун, ще міністром фінансів у 2006 році зустрічався у Кремлі з Володимиром Путіним. Браун описував Путіна, як низенького миршавого чоловічка з колючим нахабним поглядом. Після привітання Путін взяв паузу і десь під столом натиснув кнопку. У гробовій тиші привідкрилися двері і помічник Путіна вручив начальнику сіреньку паперову папочку з мотузочками: ну, и что тут у нас на Вас собрано? Браун це описував, сміючись: з любовʼю і гордістю Путін викладав якісь побутові фото і нікчемні папірці… Путін відверто лякав. А Браун посміхався. Але й не обурювався цим бидлячим нахабством.
Впевнений, у 2013 році Дональда Трампа дуже щільно “опікали” і щось назбирали-назнімкували. Але й без цього у США, де кишма-кишіла агентура КГБ-ФСБ на бізнесмена Трампа була ціла бібліотека “всякого”. Мене не раз дивувало: 5 банкрутств пережили компанії Трампа, а капітал його особисто ніколи від цього не страждав. Амбіційний, неакуратний у фінансах і сексуальних звʼязках – ідеальний обʼєкт для ФСБ. Маю ще з десяток конкретних історій, які повʼязують Трампа з тіньовим бізнесом російської мафії. Про них у США багато розповідали. І що виборці? Вдруге занесли у Білий дім.
Чи все так трагічно і небезпечно? Не думаю. Звʼязки зі спецслужбами – це не робота під диктовку спецслужб. Лідер опозиційної польської “Солідарності” майбутній президент Лех Валенса був інформатором польської спецслужби і мав агентурне прізвище Болек. Це юридично вже доведений факт. Але агент Болек вів Польщу у ЄС і НАТО.
Віктор Лешик
