Трикутник не така вже й проста фігура, як комусь видається. Особливо, коли це — геостратегічний трикутник. Трамп і його команда у питанні російсько-української війни всіляко уникали цієї фігури. Не замикали промені, які виходили з Вашингтона до Києва і Москви. Європейців вони ігнорували з двох причин: – так зручніше навʼязувати Києву свої схеми капітуляції і вибудовувати комерційне майбутнє з росією; – Європейський Союз для Трампа не менша кістка в горлі, ніж Україна для Путіна.
Спроба лише шляхом випромінювання “геніальних схем” провалилася. Коли Трамп каже: я не думаю, що Київ і Москва мене дурять — це означає, що саме так він і думає: його дурять. І він не розуміє причин цього “дурення”. Чому? Тому що йому не зрозумілі в принципі причини цієї війни.
Точніше, логіка Путіна йому близька: блок НАТО підходить до кордонів з росією, протягує свої чорні руки і друг Володя не витримує і починає захищатися. Трамп теж захищається, відбираючи у китайців порти на Панамському каналі. І Панама не пручається. А Україна якогось біса пручається: країна безʼядерна, без флоту, без своїх ракет пручається і не здається великій росії … Не зрозуміло.
Саме тому Рубіо-Віткофф-Келог помчали в Париж. Замикати своє геніальне випромінювання третьою стороною – європейцями. Замкнули і навіть пригрозили вийти з процесу. Але, повірте, ніколи не вийдуть – це не Богом забутий Афганістан. На кону величезний ринок збуту – Європа. А вона, сука, увʼязує перспективи нормалізації стосунків із США із перспективами і гарантіями безпеки не тільки для себе, але й для України. Чому? Тому що Європа також боїться бути обдуреною. Якщо Трамп плюне на НАТО, окрім України, на європейському континенті немає жодної боєздатної армії.
Ще перед вояжем до Парижа Марк Рубіо, сам у те не вірячи, публічно запевняв європейців: ми були, є, і будемо союзниками, тільки більше витрачайте на оборону. Це було психологічне підштовхування європейців до здачі України росії, про що Віткофф уже чітко домовився з Путіним. Але європейці не вірять.
Впевнений – вони навіть пропонували американським вояжерам взяти на себе тему російсько-української війни. Цілком на себе, за умови готовності США лише продавати необхідну зброю. Це точно не те, за чим прилетіли гості із-за океану. Тому розпочалася істерика і ультиматум: якщо сторони не продемонструють готовності до миру – ми виходимо з переговорного процесу ( М.Рубіо).
На кого спрямований був це шантаж? На Київ? На Москву? Ні. На європейців. І вони, схоже, не злякалися істерики. Тому після ультиматуму Рубіо Трамп і став вмикати задню: я впевнений, я бачу ентузіазм. Здається, я бачу його з обох сторін.
Путін підкидає трампістам, які ще тільки вчаться масштабним маніпуляціям, більш радикальну ідею: у Європі відродився фашизм, де Україна – лише верхівка айсберга. І треба, як у 40-х з Гітлером, росіянам і американцям обʼєднатися і вдарити в серце відродженого фашизму – Брюссель. Досі навіть у Карлсона Такера путінські байки про український фашистський режим на чолі з етнічним євреєм Зеленським викликали регіт. Але до брехні, як і до отрути, можна призвичаювати поступово – крапля за краплею.
Служба зовнішньої розвідки росії (СВР) розпочала вже публічно цей процес. Якщо директорка національної розвідки (DNI) путіністка Тулсі Ґаббард прийме цей пас від Сергія Наришкіна, європейцям слід припинити будь-які балачки з трампістами і разом з Україною інтенсивно готуватися до масштабної війни.
Віктор Лешик
