Так охарактеризував би танцюльки США з НАТО. Торгівельна війна проти партнерів НАТО, територіальні зазіхання на землі країн-членів НАТО, нескінченне пропагандистське шельмування європейців і канадців і тут же: ми не хочемо полишати НАТО… Це з останніх заяв Держсекретаря США Марка Рубіо. Смисл заяви Рубіо: ми не проти бути в НАТО, але треба нарощувати його спроможності і довести оборонні витрати країн-НАТО до 5% ВВП. Самі ж США не збираються досягати такої відмітки.
На сьогодні у США щорічні витрати на оборону складають 3,2% від ВВП. Це ледь не трильйон доларів – точно 858 мільярдів на 2024 рік. Це більше, аніж сукупні річні витрати Великої Сімки на оборону. Але Данія чи Естонія, як член НАТО, ніколи не мріяли про роль поліцейського планети.
Дехто з моїх опонентів писав: а що поганого в тому, що у час зростання загрози від росії європейців змушують на свою ж таки оборону тягнутися до 5% ВВП? Це ж не кудись в абстрактну унію. Це ж кожній країні її посилення.
Все, з одного боку, вірно. З іншого той самий Марк Рубіо на зустрічі з делегаціями Естонії, Латвії, Литви, нахвалюючи їх за 3% оборонних витрат, висловив категоричну рекомендацію, щоб європейці, які зараз нарешті ухвалили багатомільярдні витрати на оборону (у рамках ЄС 
і кожна окремо) обовʼязково залучали до тендерів американських виробників. Тобто – ваші гроші мають розвивати ВПК США. А свій ВПК хай і далі ржавіє?
А платники податків і далі перекидають чашку і гадають на кавовій гущі: прийде США нам на допомогу чи ні? Злетить F-35 куплений за 125 мільйонів доларів у Локхід-Мартін, чи син Дональда Трампа попросить і ці літаки нікуди не полетять? У цьому питанні американці поводяться з європейцями максимально брутально, як і з проектом угоди про надра з Україною: ви нам віддайте все, а гарантії безпеки шукайте у когось…
І ще з парадоксів. Конференція “Рамштайн” відбудеться 10 – 11 квітня в Брюсселі під керівництвом Німеччини та Великої Британії. Вперше без США. Вашингтон же у нас зараз миротворець нейтральний, якщо хто це забув. При чому нарощування допомоги Україні, якого трампісти вимагали від європейців публічно, кулуарно супроводжується такими коментарями американців: е-е, ви там не гарячкуйте й не поспішайте допомагати українцям, а то ще до Третьої світової доведете…
Це право США залишає тільки за собою, чиркаючи сірниками на Близькому Сході…
Віктор Лешик
