Фільм Тенгіза Абуладзе «Покаяння» про вигаданого диктатора Варлама Аравідзе, труп якого не дозволяє закопати донька його жертви без покаяння суспільства за злодіяння тирана, виявився пророчим і то на десятиліття.
Колективна Росія: інтелектуали, політики й пересічні громадяни так і не розкаялися у гріхах сталінізму, тому і з’явився Путін. Якби Путін здох, його труп одразу загребуть під фанфари і сльози без жодних критичних думок.
Немає в Росії інтелігенції-совісті нації, немає й пересічних сміливих громадян. Є лише інтелігенція-гівно нації і такі ж гівняні громадяни. Огидна Латиніна не соромиться говорити про російське коріння України. Які ж ці російські інтелектуали падли.
Вони позбавлені елементарного критичного мислення. Російська “ліберальна” опозиція — це частина російського політикуму, лижуть дупу своєму диктатору, вони самі є інтегральною частину путінізму.
Головну думку згаданого фільму озвучує невідома жінка, яка запитує: “Навіщо вулиця, якщо вона не веде до храму?” Це питання не хвилює російську “ліберальну” опозицію, не хвилює воно й російське суспільство. Росія приречена, бо в ній немає жодної здорової сили.
Роксана Харчук
