На цій загалом прекрасній естетично світлині, у Путіна на столі стоїть монітор з Windows XP, яка вже 11 років не підтримується. Недавно читав, що до Путіна привели якогось 90-річного діда, народного умєльца з Рязані, який пообіцяв за рік створити систему штучного інтелекту в мільярд разів потужнішу за китайську і в трильйон разів – за американську. ШІ-арєшнік, в общим… З карельської берези…
І загалом він, та вся російська політична “еліта” живуть в цих жалких ілюзіях вже десятки років. Вони живуть в Росії, якої ніколи не було, нема й не буде. Так само, як ніколи не було (до великого ужаса західних ліваків-інтелектуалів) Росії Наташі Ростової і Андрія Болконського. Була Росія Стєпана Разіна, Кондрата Булавіна, Ємельяна Пугачова. “Бессмысленный и безпощадный”…
Все інше – Вася Тьоркін і Сівка-бурка. Видумане, нахлобучене, вкрадене, непрацююче, ілюзорне, фальшиве, симулякрове. Царь-пушка і царь-колокол.
Наклепали, правда, цілі гори зброї, щоб завоювати весь світ одним махом… Бомблять, стріляють, зубами скрегочуть, когтями шкребуть… Не получаєцця…
Реально й правдиво про Росію писав за всю історію один чоловік: Андрій Платонов. Єдиний російський письменник, книги якого я не викинув. Росія – це “Котлован”. Котлован… А Бунін якось писав в 1917-му році: огромная, великая империя упала за день, максимум – за три. Будто и не было никогда…
Віталій Чепинога
