Попочитав зранку новини. Захтілося обійняти унітаза, приголубити і щось гучно сказати у його велике вухо. Зблювати, одним словом. Гебельсу приписують: коли чую “культура” – рука тягнеться до пістолета. У мене подібне: коли чую “Трамп сказав”, рот хоче унітаза, а рука – цеглину – зажбурити по динаміку, з якого це словосполучення вилетіло.
А з іншого боку, якщо Трампа зажигають, значить ето кому-нібудь нужно! Хто його запалив, хто викликав на підмогу і нарізав завдань, які ротшельди з морганами і прімкнувшим к нім соросом? Які масони з трикутними очима…?
Я по життю консервативний, не люблю будь що нове, що ламає комфорт. Я би й джинси старі не міняв, якби не протиралися. І машин імпортних не купував, а їздив на вітчизняних. Але ж, де взяти таку вітчизну? Я би й Трампа волів не знати геть зовсім абсолютно, але ж, де знайти оте безтрамп’є?
Нервів не вистачає жити. Але воно минеться. “Жил одін єврей, так он сказал, что всьо проходіт”, – співа Шафутинський шансоннним голосом.
От, чого я точно хочу чути щоранку і в особо крупних колічества – новини про дронні атаки на їхні НПЗ. Це сильно стабілізує тиск, гемоглобін, РОЕ і кислотно-лужний баланс. І стає сильно за*бісь на душі.
Вадим Петрасюк
