Люди, які потрапляють у владу — то інші люди. Не обов’язково гірші, ніж були. Хоча, як правило, так. Вони – інші. У них – інше мислення. Вони знають значно більше, ніж можуть казати. Я дуже давно знаю Діму Кулебу. Колись ми з ним разом працювали в одній приватній конторі. Діма був такий собі рафінований хлопчик, який мріяв про дипломатичну кар’єру, любив кольорові хусточки в кишені піджака і строкаті краватки.
Якось на другом Майдані ми разом з Дімою відкидали сніг лопатами… Говорили про поезію Зерова і есеїстику Віктора Петрова… І тут життя його кинуло в дипломатію так, як він і не мріяв. Без краваток і хусточок…
Міністр закордонних справ України. Війна. Переїзди-перельоти. Президент Сполучених Штатів Америки, прем’єр Британії, президент Франції. Переговори. Про ракети, про танки, про ППО… Ультиматуми. Зеленський-Єрмак, Верховна Рада… Невиспані ночі, страшенні навантаження… Життя ніколи ні до чого нас не готує…
Сьогодні трапилося інтерв’ю з Дімою. Він каже таке: Трамп ніколи не буде наш. Він ніколи не розумів і не зрозуміє Україну. Він не знає, що ми таке. Та нам і не треба, щоб він нас розумів. Нам треба, щоб він був на нашому боці. Бодай, мимохіть. І це – можливо!
Ми всі звісно, україноцентричні, і нам хочеться аби всі клали руку на серце, коли звучить гімн України, любили вишиванку і червону калину. Але так воно не є й не буде. Ми мусимо використовувати світ і його тимчасову емпатію до України. На 1000%.
У всіх в сучасному світі своя особиста мотивація. Трамп хоче Нобелівську премію миру і бізнес з Путіним. Путін хоче зняття санкцій і реабілітації в світовій політиці. Європа хоче аби Росія посильніше й надовше застрягла в Україні, та не могла напасти на Європу. Китай хоче обігнати США і стати гегемоном у світі номер один… І тільки в України та в українців єдина мотивація – вижити! Не найкраща мотивація, але найсильніша і найдієвіша…
Віталій Чепинога
