Політика

На чиєму боці Ердоган?

Швидкі рухи з мінімальним коефіцієнтом корисної дії. Так би назвав те, що відбулося на Мюнхенській конференції і відразу після неї. Здибанка в Парижі, як і очікувалося, трансформувалася у формат: “Ой, я теж була шокована Венсом…”. Відразу після зустрічі її учасники висловили прямо протилежні думки.

Генсек НАТО Марк Рютте: “Країни Європи готові стати гарантом безпеки України” Премʼєр Великої Британії Стармер: “Гарантія безпеки з боку США – це єдиний спосіб ефективно стримати Росію від повторного нападу на Україну»

Відразу після Парижа Стармер летить на зустріч до Трампа. Після повернення Стармера в Європу “паризька нарада буде відновлена”.

Зустріч росіян і американців в Ель-Ріяді носить консультативно-підготовчий характер. За словами радника Путіна, який бере участь у зустрічі в Саудівській Аравії: “Поки що ми в цьому контексті говоримо про двосторонні переговори”

І це вкрай недобрий знак. Росія нав’язала США свій порядок денний. Трамп нещодавно публічно виступав за відновлення двостороннього співробітництва, але після вирішення питання стабільного миру в Україні. Росіяни ж поставили відновлення співпраці на перше місце. Можливо, це лише пропагандистська артпідготовка Москви. Цілі зустрічі викристалізуються за закритими дверима.

Президент Зеленський після ОАЕ завітав із візитом в Анкару. Ця дуже важлива регіональна держава-член НАТО якось залишилася на узбіччі дискусії про умови сталого миру в Україні. А даремно. Від позиції Туреччини може багато чого залежати. У Києві це розуміють: наведення порядку і можливостей для міжнародних морських перевезень у Чорному морі має для нас першочергове значення. Як і відповідь на питання: чи й далі Ердоган наполягає на територіальній цілісності України?

От вам і “за 24 години”. Вже й вечеряти пора, а ми ще не снідали.

Віктор Лешик

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *