Путін зрадив Вірменію, потім Сирію, а тепер Іран… І Трамп прикинув: а чому б Путіну не зрадити Китай? Іншого пояснення притягнення за вуха Путіна до переговорів за результатами ізраїльсько-іранської війни просто не бачу. Трамп хоче відбілити кривавого вбивцю – організатора геноцидів у Чечні, Сирії, Україні й зробити знову одним із стовпів американоцентричного світопорядку.
І Багато хто вважає, що Китай насправді дуже і дуже влетів у халепу зі своїми інвестиціями до Ірану. Називають і 400, і 500, і 600 мільярдів доларів. Хе-хе! Китаєм правлять не дУрні. То на паперах – зобовʼязаннях 600 мільярдів. А в реальності живими грошима Пекін витратився не більше, ніж на 10 мільярдів доларів. Встановлення більш жорсткого контролю США-Ізраїлю за видобутком і торгівлею вуглеводнями з країн Перської затоки ще тісніше зблизить позиції Пекіна і Москви. Це очевидно як божий день.
Тільки не Трампу і його стратегам. Донні сприймає світову політику на рівні третьокласника загально-освітньої школи. Ось приблизно в такому віці після років адаптації й дорослішання починається партійне шкільне життя: діти розбиваються на групки, визначаються лідери, встановлюються дружні і ворожі стосунки: між Сі та Донні, між Пу і Бенею, між турком і французом, між Донні і Пу…
США завжди дивилися на зовнішній неамериканський світ з дитячою-селянською наївністю: після першого ж запитання “хто це?” в голові американського політика відразу вистрелює: це не має значення – ким назву тим і буде. Можна назвати це світосприйняттям дикуна, якому дипломатія — щось чуже й незрозуміле. Можна так, як я назвав, дитячо-селянське світосприйняття…
Під час своїх мандрівок у США якось заїхав у гості до старого фермера у Північній Кароліні. В родині фермера онука господаря змушена була підніматися на горище за старим шкільним глобусом, щоб я міг показати, звідки приїхав. Старий, почувши слово «Крим», просвітлів: а мій брат там на конференції Рузвельта охороняв… А дядько, трохи подумавши, висаджувався десантом у Франції.
— Тоді три тисячі ваших земляків загинули на пляжах Нормандії.
— Так, страшні були втрати…
— І в ті ж дні від бомб вашої авіації загинуло 37 тисяч мирних французів…
Дід нашорошився, роздратовано глянув мені у вічі: а що нам до тих жабоїдів?!
Віктор Лешик
