Головний висновок із вчорашнього перфоменсу “Путін-Трамп миротворять”. Путін знає чого хоче, а Трамп – ні. Путінізм – результат культивування глибоко вкоріненої імперської великодержавної ментальності московитів. Трампізм – дитяча хвороба свободолюбивого норовливого американського народу. Тому Трамп вивертає шию, оглядаючись на свої рейтинги, а Путіну плювати на те, що думають його раби.
Трампізм – це жалюгідна пародія на путінізм. Першокурсник у коледжі авториторизму одночасно хоче повчити професора коледжа демократії і тремтливими руками дістає студентську книжечку для заліку. Хто в результаті переможе в такій дискусії? Очевидно.
Майбутнього “нобелівського лавреата миру” за курсом корабля вже послали канадці, хамасівці, іранці, хусити, гренландці (!!!), а вчора послав і Путін, тільки Трампу соромно і страшно зізнатися в цьому членам своєї щойно утвореної секти.
Опорна сила цієї секти білі розгнівані американці, які щонеділі ходять до церкви. Хтось може назвати їх реднеками, але це не обовʼязково вони. Це насамперед люди, які хочуть бачити на чолі своєї держави сильного лідера, якою бояться всі. У цьому схожість між московитами і рядовими трампістами закінчується. Трамп ніяк не виправдовує досі їхніх очікувань. І трампісти – не московити у звичайному побутовому житті. У відповідь на свавілля поліцейського вони не стануть на коліна і не поповзуть мовчки відмахувати свої 15 років тюрми. Ні. Вони візьмуть одну із своїх штурмових гвинтівок і підуть вбивати поліцейських, а заодно й мера свого міста. У цьому американці-трампісти дещо схожі на українців. То ж чому дивуватися, що, обравши або змирившись з вибором Трампа, американці мають лише 2% симпатії до росії і 61% симпатій до українців.
На разі Дональд Трамп виглядає, як колись його назвав Арнольд Шварценегер, як мокра локшина — лякає, а нікому не страшно. Це бісить активних рядових трампістів. Бісить “маленька дівчинка” з шиєю курки віце-президент Венс, якому Трамп планує передати естафету у побудові “знову великої Америки”. Бісить африканський вискочка зі своїми космічними мільярдами, бісить начальниця американської розвідки, яка поняття зеленого немає, як за кордоном зачмирити по-тихому “ворога США”.
На президентських виборах точно так само, як і у нас, ніхто не читає програми кандидатів. Більшість інтуїтивно прикидає: цей рудий буде нас захищати, коли до нас полізе росія чи Китай? На Байдена і Гаріс, і на всю ту сімейку Клінтонів-Обамів, злі білі американці давно поклали з прибором. Була слабка надія на цього старого агресивного крикуна. Здувається…
Віктор Лешик
