Коли я прочитав про тарифи у 104% для імпорту з Китаю від США, став вивчати хроніку війни між Японією і Америкою кінця 30-х початку 40-х. Так, вона теж починалася з санкцій і обмежень на торгівлю. У такий спосіб Вашингтон реагував на мілітарну експансію Японії у Китай та території Французького Індокитаю. І серед перших кроків США була заборона для проходження Панамським каналом японських суден (літо 1941 року).
Два дні тому міністр оборони США відвідав Панамський канал, де Китай блокує продаж компанією з Гонконгу компаніям з США двох ключових портів (на Сході і Заході каналу).
Складається таке враження, що вся ця вакханалія з тарифами затіяна лише з однією метою – спровокувати КНР на відкритий мілітарний конфлікт із США. Політологи США (Бжезінський, Хантінгтон), коли економіка Китаю на американських інвестиціях і технологіях лише набирала оберти, чітко прогнозували глобальний силовий конфлікт між 
Китаєм і США.
Тут не треба визначати хто правий, а хто ні. Тут, як і раніше, при імперіалістичних війнах, причина тільки одна: кожен хоче домінувати на ринках збуту. Кожен хоче, щоб багатства планети перетікали в його кишені, посилювали його економічні й мілітарні спроможності.
Ні Бжезинський, ні Хантингтон не розраховували на пряму допомогу росії у цьому конфлікті. Вони радили майбутнім очільникам США так задобрити Москву, щоб вона лишалася осторонь прямого зіткнення між КНР і США. Чи стане таким бонусом для Москви Україна? Чи він захоче вплив на всю Європу? Це відкриті питання. Трамп не дав відповіді на них, але при цьому форсує конфлікт з Китаєм. Він заганяє Пекін у глухий кут, як загнав туди Рузвельт Японію своїм ембарго на нафту.
Насправді все зараз буде залежати від Сі Цзіньпіня. Якщо градус антиамериканізму стане наростати в пропаганді офіційного Пекіна – світ чекає велика біда. І до неї, як і в грудні 1941 року, США абсолютно не готові. Ні економічно, ні організаційно, ні інтелектуально. Може, це Пекін і розцінить, як золотий шанс? Точно як думали японці про Перл-Гарбор у грудні 1941 року.
***
А тим часом у Стамбулі, де править новий друг Дональда Трампа Ердоган, чергова зустріч між російськими і американськими перемовниками. Українські аналітики так по-простецьки: та там будуть про проблеми посольств говорити, українського питання не буде. Ви в цьому впевнені?
Американська дипломатія поводить себе настільки непередбачено, що ніхто не знає, куди саме завернуть перемовини на рівні МЗС росії і Держдепу.
Трамп не хоче війни з Іраном. Це після зустрічі з Нетаніяхом у Вашингтоні читалося між рядками. Можливо, тому не хоче, що цього не хоче не тільки Ердоган, але й Путін? У цій перенапруженій геополітичній ситуації провідні країни Європи і керівництво ЄС дипломатію Вашингтона просто поставили на режим “ігнор”. Але в такі моменти вакууму бути не може. Тому що рівень довіри на нулі і падає ще нижче.
Китай миттєво став заповнювати вакуум. У публічних і не публічних площинах пожвавилися контакти між Парижем і Пекіном, між Пекіном і Брюсселем. На наших очах відбувається переформатування геополітичної конфігурації планети. А ви кажете про справи посольські будуть говорити росіяни й американці…
Дуже багато для нас зараз значить робота відомства під керівництвом Кирила Буданова. Робота за кордоном. Збір інформації з усіх можливих і важко доступних джерел. Ми маємо не бути лохами, яких не пускають за стіл і вже вписують до меню.
Віктор Лешик
