Головна небезпека миру на умовах путіна в тому, що під час, так званого, “миру” росія посилить свою здатність вести війну, а Україна – навпаки, послабить. Як тільки буде заключений “мир”, Україні зразу припиниться міжнародна допомога. Нагадаю, зараз повністю український бюджет, крім оборони, фінансується нашими партнерами.
Пенсії, субсидії, лікарі, вчителі, інфраструктура, національний кешбек та інші іграшки в Дії, зарплати Сергію Лєщенку і всім іншим чиновникам, ментам, прокурорам – все це не наші гроші, а міжнародна допомога.
Легко здогадатися, що коли настане “мир”, ми будемо оплачувати це все самі. Так само легко здогадатися, що країна, яка програла війну і доживає останні роки перед новою війною, не має шансів оплачувати рахунки. Так само легко здогадатися, звідки заберуть гроші, щоб будувати дороги і платити зарплати лєщенкам – з армії.
Ми бідна країна і в нас об’єктивно, безвідносно до особи президента, немає за що утримувати мільйонну армію. А значить, її знову скоротять до 200 тисяч і коли рускі знову нападуть, але вже не з вузького Чонгару, а з широких Запорізької та Херсонської областей, зупинити їх буде нікому.
Тобто “мир” для України значить, що від міжнародної підтримки залишаться крихти, від армії – менша частина, а голодне і знесилене війною суспільство роздиратимуть на шмаття політики заради відсотків на виборах.
А що значить “мир” для росії? “Мир” для росії означатиме не зменшення, як у нас, а збільшення військового бюджету. З росії знімуть санкції і вона знову зможе заробляти трильйони, як до вторгнення. В росію знову будуть постачати обладнання для видобутку нафти і виробництва зброї. Тому армія росії не зменшиться, як українська, а збільшиться. Бо дурних нафтодоларів стане більше, незайнятих людей через структурні проблеми в економіці стане більше, оборонні заводи будуть нарощувати виробництво і штампувати дрони і танки цілодобово.
Бюджет росії знову буде профіцитним. Резервний фонд на випадок війни знову поповниться грошима і, коли росія нападе знову, в неї будуть гроші для того, щоб протриматися, поки в Америці не оберуть чергового Трампа. Коли росія порушить “мир” і нападе знову, її армія стане сильнішою, а наша слабшою.
Ось що буде, коли настане “мир”. Я пишу “мир” в лапках, бо насправді, договорняк Трампа/путіна не є ніяким миром. Це не мир, а схема виходу росії з війни, яка її руйнує із збереженням захопленого і створенням плацдарму для нової атаки.
Це настільки тупий розвод для лохів, що його розуміють навіть ті українці, хто зараз топить за мир на будь-яких умовах. Але наші бубочки уставшиє от войни і вони намагаються не думати, що через кілька років “миру” путін повернеться, щоб вбити їх всіх, завезти в їхні вишневі садки бурятів і остаточно закрити українське питання.
Зараз мені дуже тривожно за майбутнє, бо для того, щоб вижити, як нації, нам треба дивитися далеко вперед і прораховувати наслідки дій і підписаних угод. Але суспільство хоче простих рішень, і владі, яка і так схильна до рефлекторних емоційних вчинків, все тяжче концентруватися на майбутньому, коли вибори на горизонті тут і зараз.
Сергій Марченко
