Все ж зрозуміло про виродків. То чому ми досі поводимо себе так, ніби немає ніякої війни? Від Курська до Сум балістична ракета летить менше хвилини. Ніякий Петріот не встигне навіть зреагувати. Уже був удар Іскандером по прикордонному Чернігову, коли зібралися виробники дронів. Вже забули.
Правило життя у містах неподалік від кордону з московією має бути таким: уникати значних скупчень людей. А що таке церква у святкові дні? Це магніт. І для вірян і для вбивць у чиїх руках ракети. Сотні зруйнованих храмів на Сході, та й не тільки там.
У дні пандемії ковіду самі священослужителі закликали лишатися вдома і там молитися. Ця війна страшніша ковіду. То чому ми легковажимо і своїм життям, і життям дітей?
Попереду Великдень… Задумайтеся перед тим, як збиратися туди, де буде точно багато людей. Відкладайте на потім походи на концерти і на великі виставки. Все це забави для мирного часу.
Ворог хоче зламати наш дух опору. Це очевидно. Чим більше смертей – тим більше жаху. Чим більше жаху і фаталізму – тим більший тиск на політичне керівництво: на будь-яких 
умовах припиняйте війну. Наші військові тримаються і не закликають до такого. Так не давайте тим паскудам сіяти паніку й розбрат в тилу.
Віктор Лешик
***
Чому вони це чинять? Тому, що можуть. Тому, що інакше не можуть. Тому, що ненавидять. І не тільки українців. Ненавидять усіх, і себе в тому числі. Тому, що пожирачі гуманності і цивілізованості.
Своя історія між смутами, бунтами, революціями і війнами їм нецікава, вона ніяка.
Тільки періоди вбивств, переворотів, смут, нищення, грабувань, руйнувань, захоплень, погроз, залякувань… Це піки національного піднесення. Нація нищителів. Жити, щоб знищувати не таких, як вони.
І вони не зупиняться, доки світ не зажене їх у болотну резервацію, щоб самі себе пережерли. Інакше цивілізацію зжеруть вони.
Мирослав Дочинець
