Незабутній Іван Степанович Плющ був чоловіком ефектним у всіх відношеннях. У спілкуванні теж. Класик, автор вічно актуального афоризму “ситуація в Україні є б***ю!”. Журналісти пана Івана любили, інтерв’ю з ним – гарантована перша шпальта… Діло було невдовзі після Помаранчевої революції, ми проговорили більше години…
Плющ був неспинним, як Ніагарський водограй, лише встигай вклинитися в потік запитаннями: “Так я ж оце кажу: “Віть (про Ющенка – ред.), ну, на хвига воно тобі нада? Іменно з тими людьми рехворми робить. А він не слуха. Ти, Люд, потім це все почисть, шоб як тре виглядало, добре?” – “Добре”. – “А Юля?! То ж вобше здуріть можна!” – і т.д., Ніагара потужно пролилася на голови “помаранчевих” і не дуже політиків.
Розмову надрукували. Як обіцяла, почистила від напівцензурних колоквіалізмів. А зранку до редакційної кімнати вбігає наша секретарка, задихана, робить страшні очі: “Тебе! До телефону! Сам! Плющ! Злий!”.
Беру слухавку. “Люд… Оце мало якої хвигні я міг наговорить?! Так не нада ж було все це писать! І шо ж мені тепер – звонить ридахтору твому, його взувать, чи шо?” – “Та класне ж інтерв’ю, Іване Степановичу! Чого “не нада”?”. – “Ех… От ви, газетярі понаписуєте усього, а шо мені потім людям казать?”.
Класична відмазка геть усіх політиків, не лише українських – коли сказав забагато, найкраще потім виправдатися “журналісти не так зрозуміли, а я не при ділах”. Тижнів через два Плющ отримав якусь посаду в Ющенковій партії “Наша Україна”. Підозрюю, що людям, від яких залежало, Іван Степанович сказав усе, “як нада”.
А згадалася історія в контексті недавньої інфобомби від Джей Ді Венса, віце-президента США, що не виключає застосування американського війська проти росіян. Якщо ті провалять мирні перемовини. Після того, як це повторили заголовки всіма мовами, спростував – не казав такого, The Wall Street Journal перекрутили його слова.
WSJ, звичайно, не раз чесно відробляли “демократські” гроші, але щоб ось так, знічев’я 
“армія США проти росії” – забагато навіть для них. Мені виглядає, що почули саме так, як почули, а Венс саме те сказав.
А далі почалася комунікаційна гра. В т.ч. на московських нервах – як відреагують? Заява про військових США на захист України – тестовий режим, і подібних напередодні переговорів ще напевне буде. В будь-якому випадку, завжди можна списати на “неуважних журналістів” – буває. Звичайна багатохідка – не здивуюся, коли також за домовленості з WSJ.
Запис того діалогу Венса з WSJ цікаво було б послухати. А в Мюнхені Джей Ді був красень! Давно євролібералів так не плющило. Хоч, може, останнє дієслово доречніше було б з великої написати? На честь Івана Степановича.
Людмила Пустельник
