Свого часу я назвав статтю про Ющенка, ще коли він був президентом, «Шарль де Ющенко», апелюючи до його улюбленого політичного героя де Голля. І статтю я закінчував шкодуванням, що все ж Ющенко – бухгалтер, а не генерал.
Проте в постсовєтській Україні генерал (синонім до слова «рішучий») не міг бути президентом – надто наша нація знекровлена Голодомором, війнами, репресіями. Та й в натурі нашій – замилування. Садком вишневим, Чумацьким шляхом, вічністю, що проходить мимо повільною чумацькою валкою…
Проте Ющенку вдалося зробити головне – отямити українську націю. Через що його московити і отруїли, бо вони пам’ятають заповіт Лейби Бронштейна (більш відомого за кличкою Троцький) про постійну для них небезпеку від українців. І в цьому усвідомленні українцями самих себе – найголовніша заслуга Ющенка. Нарівні із заслугою для французів Шарля де Голля.
Сьогодні Віктору Ющенку – 71 рік!
Василь Чепурний
P.S.
Сьогодні день народження Віктора Ющенка. Дуже шкода, що є люди, які живуть у ними ж вигаданій реальності, де Віктор Ющенко – хороший президент.
Він містер розчарування. Балабол і злодюжка, -роздерибанив банк “Україна”, робив махінації з грошима МВФ, через що був великий міжнародний скандал.
Єдине, що радує, що його фанатів безнадійно мало.
Іван Безсмертний
