Деякі мої колеги під тиском торжества трампізму стали реагувати глибшим зануренням у пошуки відповіді на запитання: що відбувається в світі? І це дуже добре. Хвилі на озері (новини) не здатні показати ні глибину озера, ні якість його води. Щоб зрозуміти глибинні процеси у США і не тільки там, слід покласти на стіл три книги…
“Кінець ідеології: про виснаження політичних ідей у 50-ті роки” Деніела Белла; “Кінець історії та остання людина” Френсіса Фукуями; “Чому занепадають демократії?” Стівена Левітськи і Даніеля Зіблатта. Рік видання першої -1960-й, другої -1992-й, третьої- 2018-й.
Що це за роки? У США під адміністративним тиском (робота комісії республіканця-сенатора Джозефа Маккарті) і у природній спосіб комуністичні ідеї помітно стали втрачати вплив на американське суспільство. Громадяни помітно стали заможнішими, класова боротьба увійшла в русло корупційних профспілкових рухів. І це дало підстави філософу Даніелу Беллу зробити завчасні висновки: 1) традиційні ідеології (особливо марксизм, комунізм і радикальні форми лібералізму) втратили свою актуальність у західному суспільстві після Другої світової війни. 2) у майбутньому політика буде ґрунтуватися на компромісах та раціональному управлінні, а не на ідеологічній боротьбі.
У 1992 році Захід пожинав лаври тріумфатора. Він переміг у Холодній війні. І знову знайшовся філософ, який поспішив узагальнити: 1) Ліберальна демократія та ринкова економіка – це фінальна форма політичного розвитку. 2) Остання людина (“Last Man”) – це громадянин ліберальної демократії, який більше не має за що боротися, бо всі великі ідеї вже реалізовані.
Книга “Чому занепадають демократії?” вийшла після першої перемоги Дональда Трампа. Це була спроба застерегти американське суспільство: 1) Демократії найчастіше занепадають не через військові перевороти, а через поступове руйнування інститутів. 2) Авторитаризм приходить до влади через вибори, а не насильницьким шляхом. 3) Чотири ключові ознаки автократів:
вони не поважають демократичні правила гри;
делегітимізують своїх опонентів;
толерують або заохочують насильство;
обмежують громадянські свободи. 4) Приклади поступового згортання демократій – Угорщина (Орбан), Туреччина (Ердоган), Венесуела (Чавес, Мадуро), Росія (Путін). 5) У США демократія також під загрозою, якщо політики порушують норми, такі як 
незалежність судів і вільна преса.
Не скажу, що американське суспільство не почуло застереження професорів Гарварда Стівена Левітськи і Даніеля Зіблатта, як і інших, котрі застерігали: США на порозі встановлення автократії, слід негайно приступити до реформ застарілих, забюрократизованих до ідіотизму державних інституцій. Цей шанс команда Джозефа Байдена змарнувала.
Ми знаємо по нашій українській ситуації – те, що сам Байден міг вирішити за кілька хвилин, він розтягував численними узгодженнями-консультаціями-круглими столами-відео-коференціями на місяці. А на очільника держави орієнтувалася й вся сонна самовдоволена бюрократії на федеральному рівні. Понад 2 мільйона держслужбовців мали гарні зарплати, соціальні пакети і роками переганяли повітря з кабінету в кабінет. На податки виборців. ЗМІ, блогери, опозиційні політики просто божеволіли від того, що президент велетенської країни цілими днями просиджує на кліматичному форумі у Шотландії, як звичайний метеоролог з провінційного містечка.
Лише в останній рік Байден кинувся реформувати Верховний суд, бо нарешті дійшло, що чинна система його формування утворила катастрофічний перекіс на користь кандидата в президенти від республіканців.
Отож першого Трампа породив нобелівський лауреат миру Обама (став лауреатом у перший же рік свого президентства), а другого породив його безвольний віце-президент Байден, чий син остаточно скомпрометував навіть посаду президента США.
Відкладені реформи (як то було в імперії Романових) призводять до вибуху, до кривавих змін. Трамп – лише інструмент бунту. Чи буде він, як у росії, “безсмысленным и безпощадным”, скоро побачимо.
Віктор Лешик
