Справді жорстока і дурна людина – це зовсім не жорстока й не дурна людина. Це людина іншої ментальности, іншого звичаю, іншого способу життя. Оці її корінні особливості для неї так само природні, як для щуки повний рот гострих зубів. Вона саме тому ніколи їх не проявляє напоказ. А жертва саме тому їх довго не бачить, не помічає. На те вона й жертва.
І коли відбувається страшна історична катастрофа – наприклад, «безглузде» криваве винищення одним народом інших, – то сліди цієї катастрофи рано чи пізно поростають забуттям, бо нові нащадки і хижаків, і їхніх жертв не можуть отак «просто» змінити свій спосіб життя, а отже не можуть змінити своє ставлення одні до одних.
Звісно, в тваринному світі за тривалий час виробляються нові мисливські та нові захисні інстинкти, але до ліквідації цього розділу біосфери на хижаків і їхні жертви не доходить, аж поки не запанує та висока свідомість, яка зведе ці істоти до єдиного способу життя.
Всі інші способи «примирення» людство, здається, вже перепробувало, хоча теоретично можна було й раніше здогадатись, що ніякі релігії, науки й філософії, ніякі політичні чи мілітарні засоби, ніякі вмовляння розуму й краса мистецтва не можуть об’єднати воїна-визволителя з роботягою-гречкосієм. Вовків з вівцями.
Он Європа. Останні героїчні м’ясорубки там закінчились разом з XVIII століттям. Дійшло. Останні почесні герої-натхненники тих м’ясорубок були почесно дискваліфіковані разом з Наполеоном; до Гітлера мундир героя вже ніхто всерйоз не приміряв і не примірятиме. Виродок, мовляв. Рецидив дикунства.
Європа намучилась, але таки перейшла всім гуртом до єдиного способу життя. Не сказати, що цей спосіб ідеальний, але вже пару століть протримався. І Наполеона вгамували, й Гітлера. Та ось аж тепер по-справжньому прокидаються азійські орди. Чи то Шпенґлер наврочив, чи ще Нострадамус начаклував, а Інтернаціонал співати ще доведеться.
Василь Триліс
