Молоді не зрозуміють, тільки старші… Перший день Мюнхена нагадав мені експедицію комсомольського активу райцентру в колгосп імені Лопе де Вега. Слухав, дивився і вухам-очам не вірилося — крикливий примітив віце-президента США наштовхнувся на боягузливе “фу” від фрау Ляєн і сільське задиракувате міністра оборони ФРН Пісторіуса, який на посаді досиджує останні дні.
Вкотре десь із-за лаштунків зухвалий Макрон прошепотів: Україна, тримайся, ми допоможемо, от тільки ЗС ЄС створимо. “Вірний друг України” конгресмен Грін просто довів до істеричного реготу: ви, українці, віддайте нам зараз 50% всіх ваших надр, а ми, раптом Путін ще раз нападе, миттю приймемо вас у НАТО, та ще й солдатів своїх надішлемо.
Та Будапештський меморандум від 94 року – просто зіркові небеса дипломатії і зразок стратегічного лукавства порівняно з цієї простодушністю рекетира.
Дивлячись на цей цирк з конями, так і хотілося вигукнути: ї*аш їх, Вова, просто ї*аш… Ти там, схоже, єдиний притомний політик і стратег. І віце-президент Венс, і все те американське комсомольське шапіто мене ще раз переконує: «Титанік» йде на дно. У всіх смислах. І нічого нам фактично не загрожує. Бо ми поза «Титаніком».
Європі, і нам в першу чергу, слід перебиратися на рятівні човни. А якщо без метафор – терміново-невідкладно ще в Мюнхені домовлятися з Великою Британією, Північною Європою (четвірка вже вчора виступила з ініціативою), країнами Балтії про створення нового військового блоку.
Норвегія, Фінляндія, країни Балтії мають спільний кордон з росією – вони чудово розуміють: впаде Україна, вони наступні. Всі доступні мілітарні ресурси слід концентрувати для допомоги Україні. А вони немалі. І фінанси Норвегії просто колосальні. Все. «Титанік» просто булькає. Беріть долю в свої руки.
Віктор Лешик
