Багато хто звернув увагу на інсайд із зустрічі міністра закордонних справ Китаю Ван І та комісара ЄС Каллас. Під час зустрічі ніби-то китайський дипломат заявив, що Китай не може дозволити поразку росії у війні в Україні, тому що це дасть можливість США переключитися з європейського театру на азійсько-тихоокеанський.
Єдине джерело цієї інформації гонкозька газета South China Morning Post. Це доволі авторитетне видання зі сторічною репутацією, але з новим китайським континентальним власником – Alibaba Group. Чи достатньо лише цього джерела, щоб аналізувати заяву китайського чиновника? В іншій ситуації я міг би написати: ні, цього не досить. Але, враховуючи традиційну закритість пекінської політичної кухні і дотичні до заяви факти, заява варта ретельного аналізу.
По-перше, що означає “поразка росії”? Якщо це невиконання ультимативних вимог Путіна до України й НАТО, то це говорить лише про те, що Пекін цілком є союзником у війні Москви. Якщо ж це означає збереження в результаті війни територій росії станом до 2014 року і збереження чинного режиму влади – це дозволяє говорити про певне дистанціювання Китаю від російських апетитів.
Що стосується побоювання Пекіна переключення США на азійсько-тихоокеанський регіон. Власне, тут цілком немає нічого ні таємного, ні нового. Про це прямо заявляють стратеги Трампа. Зокрема, на останньому брифінгу в Пентагоні новий речник Міноборони Шон Парнелл відповів так про призупинення постачань зброї для України: «Дональд Трамп пообіцяв ставити інтереси США на перше місце. Це поєднується з нашою оборонною стратегією та зміщенням уваги на Індо-Тихоокеанський регіон».
Про це не раз говорили й стратеги з команди Джозефа Байдена. Нічого нового, хоча не зрозуміло до кінця що означає “зміщенням уваги на Індо-Тихоокеанський регіон”. Ні Байден, ні Трамп, у цьому я переконаний, ніколи не наважилися б і не наважаться на повномасштабну війну з Китаєм. Проти в десятки разів меншої Північної Кореї навіть нічого не вдіяли. Тоді що це за зміщення? Тільки Тайвань?
Все це виглядає не як програми реальних дій, а як змушування до поступок в інших не прямо-мілітарних сферах. І поступки вже стали робити, як американці (дозвіл на експорт мікросхем до КНР) так і китайці ( зняття ембарго на торгівлю рідкісноземельними металами). Трампісти при цьому роблять вигляд, що Україна їм не важлива і вони ніколи не обміняють її на Тайвань. Китай всією поведінкою показує і насамперед Європі, що доки проблема Тайваню не буде вирішена на користь Пекіна, він всіляко буде сприяти війні росії проти України, а отже й проти Європи. У цьому поміж європейців лише Віктор Орбан і новий президент Польщі Навроцький в принципі не проти поступитися Україною. Решта європейців категорично проти.
Ця глобальна підвішенність залишатиметься доти, доки у росії будуть резерви воювати. Як тільки Путін стане веслом чіпляти дно — ні, Китай не буде кидати йому мільярди доларів, Китай буде перетворювати росію у свою сировинну колонію з мінімальною можливістю діяти на зовнішньо-політичній арені. І тоді, пропустивши один цикл (наприклад, президентство Трампа) китайці, європейці й американці за участю нової команди у Білому домі спробують домовитися про систему колективної безпеки в Європі.
Віктор Лешик
