Я, як і все прогресивне человєчіство, Трампа не люблю. І навіть трохи ненавиджу, бо як же ж іще..! Але ж – матьорий він виживальщик. Глузливі блогери кажуть: ой, ну шо можна чекати від людини, яка шість разів банкрутувала? Та всього можна чекати! Він гори переверне, витрусить і назад поставить. Бо шість раз банкрутувати – це шість разів відроджуватися з праху.
Це шість разів падати з хмарочоса об асфальт, розмазуватися, але зішкрібати себе до купи й знову дертися на хмарочос… Він президентом став, будучи судом визнаним злочинцем! Живучий сукін син, як дощовий черв: скільки не розрубуй, а повзе.
Класно про нього Бєлковський сказав: «Нічого не зробив до ста днів? Та весь світ тільки й говорить про нього усі ці сто днів – вам мало!?» Він мені Хрущова нагадує. Ну, не самого, а реакцію на нього людей – покоління моїх батьків і старше – котрі застали його правління в зрілому віці. То вони казали про Хрущова десь так: скотина, сволота і мудак, але – як пожив! І десь так ми колись скажемо про Трампа: … але ж як пожив! Хакнув світовий порядок, поставив ногу на грудь Америці, а заразом і всьому світу.
Авантюрист – котрих мало. Нам від нього саме горе. І я його ненавиджу, бо як же ж іще. Але ж – матьорий виживальщик… «Прошка – ай, шакал, харашо пішет, сволочь!»
Вадим Петрасюк
