путін розуміє лише мову сили. Але нею з ним розмовляє поки лише ЗСУ. Те, що воєнний злочинець з кремля не погодиться на жодні пропозиції миру в нинішніх умовах — абсолютно очевидно. У своєму традиційно цинічному стилі він лише скористався амбіціями Трампа, щоб легалізувати себе на міжнародній арені та виграти час.
Візит до Києва лідерів держав так званої «коаліції охочих» (хотів написати «рішучих», але рішучості там не помітно) виглядав добре — але лише для чергової медіа-картинки. Насправді найважливішим був ранковий дзвінок у США. Близько 7-ї ранку сонний Трамп погодився, що запропоноване припинення вогню контролюватиметься переважно США.
Це — важлива зміна позиції: раніше Білий дім перекладав відповідальність за нагляд виключно на європейців, що їх, м’яко кажучи, не надихало. Так, це ще один символічний жест на підтримку України. Але всі слова не змусять путіна зупинити війну. Він розуміє тільки силу. А Захід її не демонструє.
У свіжому випуску The Economist вийшов аналітичний матеріал про темпи нарощування російського оборонного потенціалу — «безпрецедентні», як пише видання. Планується виготовлення 1 500 танків у 2025 році — це вдесятеро більше, ніж у США. Щомісячне виробництво: 3 000 бронемашин, 250 000 артснарядів. Цього вистачить, аби створити запаси, які втричі перевищать об’єднані арсенали США та ЄС.
The Economist також проаналізував дані мобільного трафіку, оренди житла та активності працівників у містах, де розміщено військові заводи — Єкатеринбург, Тула, Волгоград, Дзержинськ, Кіров, Казань, Перм. Усі ці підприємства працюють у три зміни та активно нарощують персонал. До цього слід додати співпрацю з Іраном і Північною Кореєю, а також запуск великого виробництва дронів.
Чи є причини, чому ця мобілізована військова економіка зупиниться? На це риторичне питання The Economist відповідає іншим матеріалом з промовистим заголовком: «Чи нападе Путін на НАТО?» Відповідь на всі ці виклики може бути лише одна — нова «зелена стратегія Європи». Але не про екологію. А про зброю.
Військовий розгром путінської росії — єдиний шлях до стійкого миру. Поки лідери Заходу цього не усвідомлять — путін гратиме з ними і далі.
Потенціал країн ЄС значно перевищує можливості росії. Економічний тиск на росію та мобілізація виробництва здатні поставити її військову машину в глухий кут. Європейські та українські заводи повинні виготовляти зброю в більших масштабах, ніж росія. І ця зброя має в першу чергу йти на підтримку ЗСУ — єдиної армії, яка реально стримує російську агресію. Бо амбіції путіна точно не обмежуються лише Україною.
Ми в Україні вже давно зробили свій вибір. Час, щоб Захід нарешті зробив свій — між реальним стримуванням і обережністю, що дедалі більше схожа на капітуляцію. Або ми побачимо жорстку відповідь зараз — або світ знову платитиме ціну десятиліттями.
Олександр Ломако
***
Сарказм сучасної дипломатії. От не припинить стрілянину Путін (а він не припинить) і що тоді зробить команда охочих-рішучих? Санкції? Так маленьке ніщщо Роберт Фіцо пообіцяв Чмоні на Красній площі, що він заблокує ці санкції. От тоді й і побачимо – це команда охочих чи рішучих?
Віктор Лешик
