Те, що сталося в Білому домі у Трампа – результат того, що президент України не має поняття про дипломатію. Цьому вчаться роками – в тому числі володіти собою. Що таке дипоматія – приклад Черчилля під час другої світової. Американці роками не відкривали фронт в Європі, дивилися зверхньо на британців, а британці вважали американців за самовпевнених безкультурних хамів.
Що в цих умовах зробив Черчиль? Він почав вибудовувати людські стосунки з президентом Рузвельтом. Поїхав у Білий дім (той самий), де навіть жив близько двох тижнів. При цьому він як міг підтакував Рузвельту і навіть возив його в інвалідському візку по Білому домі, як якийсь слуга (у Великобританії еліти обурилися, таким приниженням прем’єр міністра)! Увійшов у довіру і, м’яко, поступово, ще не раз з ним зустрівшись, переконав, що треба помагати Великобританії і навіть висадитися в Європі.
Свої емоції та глибинне ставлення до американців він заховав: тому що його вчили дипломатії, суть якої — ховати справжнє ставлення, говорити в очі добрі слова, дякувати, тим часом просуваючи інтереси своєї держави. Тобто Черчіль наступив на горло власному самолюбству заради країни. Бо знав, що без допомоги США Великобританії не перемогти Гітлера.
Зе мав знати, куди їде, що буде мати справу з психічно хворою, нестабільною людиною, самозакоханим нарцисом. А якщо не знав, то його мали підготовити в МЗС дипломати, а, може, і психологи, які добре вивчили Трампа. І проінструктувати, як себе вести з такою людиною: хвали, дякуй, але – м’яко, делікатно – веди свою лінію. Не доказуй. Уникай слизьких тем.
Було видно, що Зе не розумів, як себе вести і нарвався на те, що його вичитали, як першокласника, вказавши прямо на його невдячність. Вичитували довго, причому вичитував Трамп разом зі своїм віце-президентом, удвох, щоби роздавити і поставити в кут. Кричали. “Ти нічого не маєш, ти ніхто, у тебе нема карт, ти маєш дякувати і на колінах нас просити” – майже буквально.
Це брехня, в України є багато чого: окрім загартованої в боях мільйонної армії, однієї з найсильніших у світі, яка три роки тримає фронт у війні з ядерною країною, що переважає Україну в рази за всіма показниками, підтримка десятків країн, в тому числі найбільш економічно сильних, фактично підтримка всієї Європи. Окрім того, в України козирна моральна карта – вона жертва, жертва нахабної агресії, в очах абсолютної більшості країн світу (про що свідчить голосування в ООН днями за резолюцію, де Росія названа агресором, а Україна жертвою).
Однак цю правду потрібно було тримати “при собі”, знаючи з ким маєш справу. Так, неможливо слухати брехню, неправду. Але як у цій ситуації вчинив би дипломат? По-перше, він був би насторожі і усіляко уникав виходу на розмову на подібні теми, знаючи, що може потрапити в пастку. Оминав би цю тему. По-друге, якщо його спровокували би запитанням, дипломат уміло відхилив би це питання, обійшов би, зійшов би на іншу тему. У крайньому разі – можна сказати: “я на це пи питання не буду відповідати, воно занадто делікатне (складне і т.п.”). Це все хитрощі дипломатії. Їх навчають в дипломатичних академіях, де програють сценарії різних ситуацій (наприклад, мало не всі французькі політики проходять подібне навчання, як і, до речі, уроки говоріння, риторики). Потрібно уміти зійти з теми, яка небезпечна.
Що можна чекати від Зе, який прийшов з гумористичного шоу? Дещо він за роки президентства набув, але дипломатія – це серйозна наука, його за кілька років могли навчити, але не навчили (не було кому? ніхто не насмілився вчити президента?). Тепер маємо результат.
Що тепер буде? Нічого особливого. Чергова істерика рудого психопата. Завтра буде відкат. Особливо коли вчергове уткнеться носом в упертість Путлера, якому начхати на перемир я. Україна має не звертати уваги і повинна далі йти самостійним шляхом: підсилювати виробництво власної зброї, шукати зброю по всьому світу, просити і брати допомогу з усіх країн, які співчувають і мають гроші (а багаті країни ЄС мають гроші: не зважаючи на певні проблеми з економікою, запас економічної могутності цих країн колосальний). Загравати – попри все – і далі з Америкою, надіючись на військову допомогу. Вимагати підтримання і збільшення санкцій проти рашки. Атакувати ще більше територію орків, винищуючи їх тили. Ну і нищити живу силу і техніку на території України.
Насправді, Трамп лише грає всесильного, що від нього все залежить – і, мовляв, повністю вже точно доля України. Це неправда. Залежить багато, але не все. І, може, навіть не більшість. Він не може заставити українців віддати території, які хоче Путлер, як не може заставити виконати забаганки Путлера і заставити вийти з НАТО країни Східної Європи, новоприйняті країни Фінляндію і Швецію. Як не зміг нічого вдіяти з Канадою, Гренландією (Данією) і навіть Мексикою. Пшик у нього вийшов, тільки словами розкидається. Думає, що якщо він Трюдо вп’яте назве “губернатором 51-го штату Америки”, то він ним і стане.
Отже ця перепалка з Зеленським, яка виглядає страшною, насправді є приступом хворої психіки психопата, який живе великою мірою (а то і в основному) у світі видуманої реальності і веде себе як кримінальний авторитет, “бо сильний”: “пасть порву, моргала виколю!”. А потім, коли стукається головою об справжню реальність, раптом міняє риторику і починає давати задній хід.
Ярослав Мельник
