Війна забирає в кожного з нас найцінніше – рідних людей. Хто з нас доживе до перемоги й матиме час і натхнення увічнювати пам’ять про полеглих – невідомо. А отже я весь час думаю, як хоч щось зробити для памʼяті про загиблих вже зараз.
Цю пісню, яку ми зробили з Віктором Вербою, я присвячую моєму другові Івану Бущуку, який тепер назавжди молодий. У нього точно були інші плани на життя, однак він загинув, захищаючи нас із вами, рідний дім і країну.
Не забувайте робити щось задля пам’яті про своїх рідних, які загинули, щоб ми жили.
Руслан Горовий
