Жену думки – гіркі і своєчасні.
Мій вічний Боже – де ж Твої святі?!
Планету захопили хижі блазні,
Страшні в своїй безумній чорноті.
Обличчя їх жорсткі і навіжені,
Від їхніх слів чомусь проймає жах.
Вони весь час сьогодні на арені,
Та зі здоровим глуздом – на ножах.
На перший погляд – чесні і хороші,
Але в серцях сховався сатана:
Про світ говорять, а на думці – гроші,
Шукають миру, а в очах – війна!
До них весь час прикуті об’єктиви.
Це – шоу, але з присмаком біди.
Світ не сміється – він чекає Дива,
Якщо все бачиш, Боже, то – прийди!
Прийди ж, в цей світ – людей своїх заради,
Добро і мир на землю принеси!
І зупини цю чорну клоунаду –
Щоби скінчились темні ці часи!
Коли впаде з очей сльоза остання –
То зрозуміє оглупілий люд –
За кожен рік такого блазнювання,
Триватимуть десятки літ спокут!
Анатолій Матвійчук
