Один раз на рік я роблю сирники… Ото як найде на мене щось, хоч ховайся. Треба сирників, і всьо! Ґештальт, який має бути закрито. Інакше сирники будуть приходить до тебе в снах. Ізбавиться від цього ніяк не можливо. Сирники я роблю не солодкі, а солонуваті, з зеленню.
Прийшов раз сусід, а я якраз сирники смажив.
— Будеш сирники? — питаю в нього нещиро й нехотя.
— Та, по-перше, я їх не дуже люблю, а, по-друге, я не голодний, бо вже снідав. Хіба попробую…
Потім поїв усі сирники і випив бутилку горілки… Сказав з осудом: “Сирники мають бути солодкі!”
І пішов додому…
Віталій Чепинога