Дрізд сидів у високій траві, наляканий і безпорадний. Навіть не дрізд, а дрозденя. Підліток. Я підібрав його, щоб не роздерли коти чи собаки. Вдома мене чекав кіт, товстий муругий котяра, що відразу зацікавився дроздом. Я випустив пташеня на балкон.
Купив у зоомагазині тарганів у пляшці і почав його годувати. Дрізд пурхав, перелітав з підвіконня на підвіконня, але довго триматися в повітрі не міг. Стукався дзьобом у скло, тріпотів крилами і падав на підлогу.
Після обіду сонце зайшло за будинок і нагріло балкона. Я набрав у пластикову коробку води і зробив дрозду ванну, а біля ванночки поставив склянку з водою, накришив у мисочку варене яйце й полуницю. Дрізд пополуднував, покупався у ванній, сидів на підвіконні і копошився, поправляючи дзьобом пір’я.
У кота пропав апетит. Він сидів перед балконним вікном і весь день дивився на дрозда. Качався, шкрябав лапою скло і в його погляді клекотіло обурення.
Вранці я проснувся від стуку у скло. Зайшов у вітальню. На підвіконні сидів кіт, а за вікном із роззявленим жовтим дзьобом застиг дрізд і вимагав, щоб кіт його погодував. У кота текла слина, і він з відчаю дивився на безцеремонного дрозда.
Володимир Даниленко
