Спека неймовірна. В тіні +35. Смажені шпаки падають додолу вже готові. Субота і тиша. Сієста в Наддніпрянщині. Коти сьогодні навіть не вставали. Знизу, з лугу йде баба і несе в правій руці величезний букет клечання: любисток, аїр, меліса… В лівій руці в баби гігантський листок липухи, яким вона вкриває голову, мов парасолею. Як в Індії.
Баба заходить на “Нову пошту”, кладе клечання в куток і питає: “Хлопці, можна зважиться на ваших вісах?”.
— Та важтесь собі на здоров’я…
Баба встає на віси, дивиться на результати, каже сама собі: “Так само, як і було”… Бере клечання в руки, вкриває голову липухою… Як Мавка на пенсії… Може, то вона й була, до речі…
— Спасіба, досідання!
— Досідання!
Як ти таке видумаєш? Життя цікавіше за будь-яку літературу!
Віталій Чепинога
