Відкол Америки від Євроцивілізації – це нова реальність, яка обнулила всі наші звичні уявлення про світоустрій після Другої Світової війни. Довголітня спайка ЄС-США (НАТО-США) тепер розділена Атлантичним Океаном. Тепер США стають гегемоном у своій півкулі, де Індо-Тихоокеанський регіон є в найвищому пріоритеті для США, а титульною віссю протистояння на наступні десятиліття буде Америка-Китай.
А Європі, лишеній наодинці зі собою і кровопролитною війною на східному задвірку, доведеться ставати повноцінною Європейською Цивілізацією, гегемоном свого континенту, останнім прихистком Вільної Людини і ліберальних антропоцентричних цінностей, які дарують найкращий для Вільної Людини комфорт на всій планеті.
Розведені на різні рівні світової естакади Америка та Європа сходяться на найважливішому – на спільному ворогу в особі Китаю. Якщо Європа не зуміє стати домінантом на своєму континенті – її чекає повзуча експансія Китаю з росією на тарані. З вільним дрейфом Америки лозунг “Україна – щит Європи” набуває дуже прямих конотацій. Буфером ми вже набулися, тож аби далі бути щитом Європи, треба бути повноправним членом Європи (сороміцька гра слів лише додає барв сказаному).
Позаяк ми – Європа, це наш континент, наша історія, наші цінності, наше майбуття – вибору в нас нема. Перемогою в війні вважатиметься примикання до Європейської Цивілізації в уже не важливо якій конфігурації. Перші жертви Євромайдану гинули під лозунгом «Україна – це Європа». Ось і вся філософія війни.
Остап Дроздов
