Переповім шикарний діалог з рідною донькою, котрій 6 і половина рочків. Їй подарували конструктор, і ми йдемо, я його несу разом з іншими речами.
— Тато, дай я понесу конструктор.
— Не треба, бо в тебе може випасти (така от на підсвідомості відмазка-фобія у тата)…
— Це моє, я маю право!
Я аж зупинився! Звідки вона такого набралась (чи від тата, чи від соціуму)?! Але це круто!
Це круто, що сучасні діти вже можуть усвідомлювати якийсь обсяг своїх прав (в тому числі і право власності).
Якщо ми хочемо побудувати правову державу (ту, про яку згадується в Конституції), то ми повинні змалечку навчати дітей (своїх в родинах, і чужих через систему освіти), що у них є певний обсяг прав і обов’язків. І змалечку вчити їх відстоювати свої права, і виконувати свої обов’язки.
Хоча з тими, хто знається на своїх правах і готовий їх відстоювати вже не прокатить відповідь «Бо я так хочу». З ними вже важче. З ними вже треба шукати компроміси (це те, чого не навчилось наше покоління), але тільки так зможемо виховати якісно нове покоління.
Андрій Попик
