Жахлива російська атака по Сумах шокує. Але буде ще гірше… Буде ще більше смертей. Більше вбитих дітей. Більше болю, крові, сліз. Чому? Бо значна частина українського суспільства досі не відчула війну насправді. Для багатьох вона — десь там, у телевізорі, в стрічці новин.
Іноземці, що приїжджають до України, вражені: війни наче немає. Ресторани переповнені, у Києві, Дніпрі, Львові — житлове будівництво йде повним ходом. Інфляції в сотні відсотків — нема. Продуктових карток — нема. Черг за гречкою — нема. Майбахи й мерседеси на дорогах.
Торік українці витратили 125 мільярдів гривень на купівлю нових авто! Бо «хочу нову тачку» виявилось важливішим за підтримку фронту. Бо бажання — реальніше за загрозу.
Учора ввечері я не міг проїхати повз ТРЦ «Гулівер» у Києві. Сотні людей. Гламур, шопінг, тусовки, аншлаг під блиском рекламних вогнів. Я не уявляю, як це витримують бійці, які повертаються з фронту у відпустку. Я не витримую. Тому сьогодні я вже в Запорізькій області. Там, де війна — справжня.
ПОСЛУХАЙТЕ, ЩО Я ХОЧУ СКАЗАТИ. Не важливо, наскільки ви патріот. Чи є у вас вишиванка. ВАЖЛИВЕ ОДНЕ: якщо наші на фронті похитнуться, зламаються, залишаться без дронів, коліс чи Старлінків — ворог прийде до вас. У ваші квартири з новими ремонтами. У ваші будинки з новими пральними машинками. Вони радісно заберуть усе — від ваших брендованих шмоток до ортопедичних ліжок. Вони спатимуть у них. Вони їздитимуть на ваших автівках.
ВАШІ ПОКУПКИ СЬОГОДНІ — ЦЕ МАЙБУТНІ ТРОФЕЇ ОКУПАНТІВ.
Я працюю з внутрішньо переміщеними особами. І бачу: сотні людей втратили домівки. Красиві, затишні, з ремонтом. І тепер там живуть росіяни. Їм дісталося все. Я не розумію тих, хто зараз інвестує в новобудови під Києвом. Купує машини. Бігає по торгових центрах. Тусить у караоке.
ВТОМИЛИСЯ ВІД ВІЙНИ? СКОРО ВИ МОЛИТИМЕТЕ ПРО ЖИТТЯ. Не треба кричати «Слава героям». Не треба махати прапором. ДОНАТЬТЕ. ВОЛОНТЕРТЕ. ПІДТРИМУЙТЕ. ПРАЦЮЙТЕ НА ПЕРЕМОГУ.
Ми врятуємо країну, тільки якщо будемо разом. Об’єднані. Зібрані. Це не про патріотизм. Це — про здоровий глузд. Поки смертельна загроза не зникне — “нормальне життя” не має сенсу.
ЯКЩО НЕ СХАМЕНЕМОСЯ – БУДЕ НАБАГАТО ГІРШЕ!
Олексій Толкачов
