По стрічці несеться хвиля про можливі обстріли України Росією. І пишуть, що це не просто обстріли, а “мста і возміздя”. За літаки, та за міст. Мовляв, розізлили Путіна. Не буду тут розводиться про меншовартість та малоросійство. Не на часі. На 80 відсотків це – вороже ІПСО.
А на 20 – ми знаємо, що у нас і своїх “корисних довбнів” не бракує. Значить так. По-перше, Росія зробить будь-яку підлість, яку тільки зможе “обладнати”, незалежно від всіх наших спецоперацій. Вона не перестане й не зупиниться до кінця війни.
По-друге, ніяких ударів “у відповідь” Росія не завдає. Приводи для своїх ракетно-дронових злочинів вони придумують постфактум. Вони будуть це робити навіть тоді, коли ми складемо руки, та будемо мовчки чекати милості від природи.
По-третє, зменшити кількість обстрілів зможе не Трамп, не Путін, не стамбульські переговори, а успішні дії Збройних Сил України, СБУ та всіх сил оборони. Системне, планомірне, невблаганне знищення російських літаків, ракет, складів боєприпасів, заводів ВПК, нафтобаз, штабів – це єдиний праведний і вірний шлях!
По-четверте, операція “Павутина” і підрив мосту – це унікальні операції СБУ, яким немає аналогів у світовій військовій практиці. Ми маємо цим пишатися довіку. Навіть в ЦРУ та в Моссаді аж роти пороззявляли від захвату, креативності й зухвалості українців.
Ну, й зрештою, по-п’яте: ми таки переможемо в цій війні. В цій війні, в якій ми не мали жодного шансу. Днями я рандомно порівнював українську мазану хату та російський сарай. Бачу, потім, цю тезу підхватили якісь раша-блогери, і згадали казку про трьох поросят. І про будиночки з соломи, дерева та каменю. Мовляв, Україна встигла побудувати хату з дерева, але в Росії – кам’яний будинок…
Хай собі пишуть. Вони ще не втямили головного. Україна – не поросята. Україна – вовк!
Віталій Чепинога
