Найбільш кончена і маніпулятивна брехня у соцмережах завжди має один і той самий маркер: вона написана московською. Не важливо, хто пише: хороший рускій з Медузи, емігрант з Ізраїлю, рускій німець чи російськомовний українець – рускій язик це незмінний маркер, що буде якась тупа, бездарна, конспірологічна х*єта, яка базується не на фактах, а на природному пи*дабольстві і нахабстві тварюки.
В рускій культурі є один феномен: московити феноменально п#здять про все на світі, маючи мінімальні знання і максимальну нахабність видавати свої припущення, вигадки і фантазії за експертизу.
Пам’ятаю часи, коли на кожній, буквально кожній, конференції було кілька спікерів з росії, яких організатори помпезно представляли, як ринганонсери чемпіонів світу з боксу: “А тєперь пєрєд вамі виступіт наш дорогой гость із расії, помощнік замєстітєля дірєктора Хуіпіздюйского комбіната освєтітєльних пріборов імені Ворошилова, Ільгіз Хуєнуров!!”
І тубільці з Приватбанка, Нової Пошти, Київстара чи МХП жадібно хапають слова офігєнного лектора із самої Саратовської області!!
Не будьмо, як люди 20-річної давнини. Не читаймо московське. Це пустота, полова, шлак. Тим більше не репостіть цю ху*ню в соцмережі, бо розумних авторів, які пишуть окупантською, можна перелічити на пальцях однієї руки.
Сергій Марченко
