Коли знаєш людину багато років, багато десятиліть, то зрозумілішою стає еволюція видів і взагалі теорія Дарвіна. Можливо такі ж думки викликаю і я в інших. Можливо. Досить наочно можна також спостерігати еволюцію життя і в соцмережах – від цнотливих шкільних фото до сучасних, з обвислим животом, у кросівках десь на лавочці Брайтон Біч.
Пам’ять дуже індивідуальна штука. Перебірлива і слизька. А соцмережі в даному випадку — документ, невблаганний і чесний.
До мене на сторінку зачастила одна дама з Ізраїлю, що має імператорське ім’я. Тупо послуговується російською з претензією на царський стиль — «как звать-велічать», «во главу угла» і т.д.
А тут несподівано виставляє своє чернівецьке фото, зроблене в ательє на Кобилянської. От звідки все це?! Вона була царівною і завсіднецею ресторану «Дністер», а стала скучною гамірливою пенсіонеркою з претензіями на царскість. Так і хочеться їй сказати:
— Страждаю без тебе!
— Я ще нікуди не пішла.
— Так іди, ти заважаєш мені страждати!
Спогад
Обовʼязково настане літо і ми знову будемо валятися в зеленій траві десь біля лісу на Валя Кузмін. Ми дістанемося туди на велосипедах, виїхавши з міста спозаранку. Ти розумна і на дрібниці не ображаєшся. Тому не зважала на мої зухвалі зауваження дорогою.
Там було декілька важких підйомів, які ти долала не правильно, треба було з розгону. Зате потім відігралася, коли ми відпочивали.
Ви колись бачили як жінка дістає розстібнутий бюстгалтер з рукава? Тепер уявіть, що вона може зробити з твоїм мозком! Але я взяв гітару і почав співати. Мені подобалося, а ти мовчала сівши на пеньок.
«Щоб нам удвох було добре, треба було не знайомитися», — сказала ти врешті. Я згадав про все це, бо минуло багато років.
Минуле ніколи не щезає, воно любить ховатися в піснях, мріях, спогадах і в серцях. Просто прислухайся.
Біблійне
Люблю роздивлятися фото кабінетів усіляких керівників. Вони багато говорять про нашу епоху. Передусім про те, як глибоко в нас сидить ленінізм і минула епоха. Замість портретів леніна — ікони, а замість повного зібрання творів — збірники законів, які так само ніколи не відкриваються.
На стінах — грамоти за успіхи в роботі. Приставний столик з двома стільцями, на столі обовʼязковий компьютер і ручка, якою господар кабінету підписує важливі папери. В стаканчику дрібне приладдя, яке ніколи не використовується і про призначення якого господар зазвичай не знає. Довгий стіл для нарад. Карта України/глобус для стратегії. Обов’язкова сова – улесливий подарунок підлеглих на день взяття Бастілії і легкий натяк на мудрість при ухваленні управлінських рішень.
Жодної свіжої думки! Ні кроку до чогось оригінального чи цікавого! Все як колись. Видно, що господар не сприймає на свій рахунок нічого, крім грошей. Що ж – тепер які ребра, такі і Єви.
Володимир Килинич
