… На жаль ми залишили Луганщину, хоча зробили все, що змогли. Перед відходом, у розбитій артою бібліотеці шахтарського пансіонату в селищі Привілля, поблизу Лисичанська, де тримав оборону мій підрозділ, надибав на книжечку мого вчителя — за мого студентства декана факультету журналістики Київського державного університету Анатолія Захарович Москаленка.
Анатолій Захарович — шанований не одним поколінням випускників нашого факультету.
Не завтра, але поверну її на місце…
Сергій Глушко
Останній день війни…
… Він нічим не відрізнятиметься від «сьогодні», «вчора»… Він буде таким же пекельним, важким… проте останнім. Ми зустрінемо його в окопах, на СПхах, в посадках, заряджаючи 
міномет для ранкової роботи, готуючись до вильоту…
Сирени заглохнуть, більше не буде 200-их. Там, позаду, нарешті запанує тиша. Ми здамо зброю, знімемо каски, спокійно умиємося холодною водою, не прислухаючись до неба.
За декілька днів ми будемо поруч з коханими, обіймемо рідних. Ми повернемося додому — хтось назавжди, хтось — лишень скинути рюкзак. Ми повернемося, та вже не будемо тими, ким були до 24.02.22…
Останній день війни — він все ближче… Ще трохи…
Павло Ісаченко
Удачі, Павле! Хай береже тебе Доля, але й ти бережи себе! Будьмо!