Хрущі вперто гепаються у вікно, радо анонсуючи травень і падають на підвіконня, трохи розчаровані тим, що ніхто не радіє їхній звістці. Звиняйте, хрущі, бо із соковитих назв українських місяців вивітрились усі барви, вигоріли як газета на сонці. Нема тепер ні нормального травня, ні квітня, ні липня. Усі наші новини, емоції та дні оцифровано і от добралось до місяців. Просто 2025 04, 05, 06.
Може наступнорічний травень виросте пахучими травами, липень гудітиме бджолами, а у жовтні жовтітимуть дерева, а не виснажені обличчя трохи вже анемічних і немічних українців.
Барвисті українські місяці виснажені і заслабли на анемію. Їм, місяцям, треба у відпустку хоча б на пару місяців. Посидіти у спокої, згадати як вирощувати черешні у червні і напувати у березні берези соком. Як у серпні з косою і серпами лише косарі та женці. А не оце як зараз.
Не ображайтесь, хрущі. Обов’язково вертайтесь наступного року і приносьте нам наступний травень. Хоч наче і багато сумніву, що він буде мирним і теплим, але ж і вашу аеродинаміку вчені піддають сумніву, та це не заважає вам літати. І якщо у світі літають хрущі, то й на інші дива світ має право.
Володимир Гевко
