Завершив земний шлях видатний українець Володимир Яворівський. Письменник, Шевченківський лауреат, який на порі становлення нашої Незалежності своїм словом запалював серця мільйонів. Усі, хто його знав ближче, сьогодні кажуть: «Не вірю». Не хочеться вірити і мені. Він фонтанував енергією, незрівнянним гумором, дивовижною працездатністю.
Після романів про княгиню Ольгу, Івана Мазепу до останнього дня працював над книгою всього свого життя про Тараса Шевченка. Тепер він пішов.
Донька Леся близько півночі так і написала мені два слова: «Тато пішов». Іншого слова вона не змогла вимовити. Не можу і я. Володю, ти пішов. Я вже не зможу тебе обійняти. З невимовний болем обіймаю твоїх рідних.
Василь Шкляр
Володимир Яворівський… пішов.
Залишилися романи, повісті, новели… І — пам’ять. Я особливо не вірю в його відхід. Він — молодший, але в літературі — ранній. З благословення Михайла Стельмаха.
Що нас зблизило — не можу згадати. Частково – «Еней» у Спілці письменників. На презентації в ньому «Ланцюгової реакції» великий майстер бароково-гумористичних тостів Василь Земляк сказав: «Ми вчили-вчили в школі, що таке атом, але так і не второпали. А ось 
Володя написав «Ланцюгову реакцію» і все нам пояснив». Скільки тут було серйозності, а скільки гумору — знав лише сам Земляк…
Володимир Яворівський був серед тих, хто рекомендував мене в Спілку письменників. Потім я його запрошував, аби він прочитав спецкурс про специфіку письменницької праці для студентів «літературної творчості». Прочитав. Розказував, як багато літ мучиться над шекспірівським сюжетом про Тараса і Ликеру, як писалося йому химерний роман «Оглянься з осені» та ін. Це була група літтворчості, з якої вийшли вже доктор філології Сніжана Жигун, кілька кандидатів наук, психолог-терапевт Віра Ковтиха і відомі літератори…
Читав він спецкурс в одну пору з письменниками Юрієм Мушкетиком, Романом Іваничуком, Євгеном Сверстюком, Валерієм Шевчуком, Ігорем Кравченком, Леонідом Кореневичем, Василем Фольварочним, Віктором Кордуном, Олексієм Дмитренком, Етері Басарія, Раїсою Іванченко, Юрієм Ярмишем… Все це — за три роки: 1998-2002. Вісьмох із них уже нема.
А сьогодні — дев’ятий. Володя Яворівський.
Галю (Данилова), прийми співчуття. І вся твоя родина. Ти була в нас у хаті з Ним один раз дуже давно. Але недавно ми з тобою останній раз із сумом обговорили відхід Ніли Крюкової біля її труни у Видубицькій церкві. А зараз — труна Володі.
Минулої осени він чогось подзвонив до мене (здається, на Михайла) і ми покепкували один над одним і розпрощались ніби не надовго. Виявилось — назавжди…
Тримаю в пам’яті вас обох лише такими…
Михайло Наєнко
Помер Володимир Яворівський (написав на своїй сторінці у Фейсбук Василь Шкляр). Сумно. Востаннє ми бачилися років три тому в Івано-Франківську.
Так, суперечлива постать.
Але його роман про Катерину Білокур залишається.
Пригадую, як в травні 2011-го в Сімферополі на Шевченківських святах, Леся Степовичка сказала, що в мене ювілей. Він підійшов, привітав, витягнув велику купюру і сказав: «Євгене, се від мене. А Спілка щось придумає» (скажу відразу, що не придумала, але я не був цим розчарований).
Ще раз кажу, сумно.
Євген Баран
