На 75-му році не стало товариша, Олександра Горобця – колеги-журналіста, випишовця, з яким пліч-о-пліч два роки вчилися азам майстерності: критикували при цьому партію і публікаціями боролися за правду. За плечима вінничанина (родом із села Джурин, Шаргородського району) Олександра Горобця солідна кар’єрна стезя: журналіст (працював у обл. газетах: «Комсомольське плем’я» та «Вінницька правда», «Сільські Вісті», головним редактором газети «Правда Украины»).
У проекті Чернігівського міського управління культури “Імена у назвах вулиць” говорив про Анатолія Погрібного – професора, доктора філологічних наук, видатного літературознавця, голову Всеукраїнського педагогічного товариства імені Григорія Ващенка, просвітянина, лавреата Національної Шевченківської премії.
Я зовні суворий, а насправді дуже вразливий, як скрипка. Все мене глибоко ранить і болить. І після моєї смерті “друзям” приємно буде створювати різні небилиці, гратися Пушиком, коли вже сам він не зможе захистити себе, свою честь (14.10.2000); Дрібненькі люди – брехуни (03.11.2000);
Для багатьох споживачів – це тотожні поняття. Для мене – ні. Радіо «Свобода» засноване у 1950 році під час Холодної війни для боротьби з радянською пропагандою. Спочатку фінансувалося ЦРУ (!), але з 1972 року перейшло під контроль уряду США. Місія – поширення незалежної інформації у країнах, де є цензура або обмеження свободи преси.
Це біля входу до «Голосу Америки» з тодішнім директором української служби Володимиром Біляївим. Того року я вперше приїхав до Сполучених Штатів на стажування. Заходив до редакції, оскільки з Києва передавав їм деякі матеріали. Зокрема, 19 листопада 1989 року передав репортаж про перепоховання Стуса, Литвина, Тихого.
Від біди
нікуди не подінусь,
та візьму я розпач
на замок.
Неможливість –
ще не безнадійність,
безнадійність –
не останній крок!
(Леонід Талалай. Вода в пригорщі. Київ. 1981)
Не обдури ти читача, не обдури,
Він простить тобі і два, і навіть три,
А на четвертий запита:
– А де ж талант?
І розбере, де геній,
де ж – комедіант.
Не обдури ти читача. Ти мусиш знать,
Що помиляється один, і навіть – п’ять,
В Черкаській обласній універсальній науковій бібліотеці імені Тараса Шевченка відбулась зустріч із відомим українським журналістом, літературознавцем, бібліографом, видавцем, членом Національної спілки письменників України, науковим співробітником Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка України Сергієм Козаком.
Уже веснить, уже весніє,
Уже весняний вітер віє,
Чорніє сніг, немов обрус,
Яким утерся сажотрус.
Ще день – і згине сніг усюди!
Чого ж його вивозять люди
Із вулиць міста?
Чи вони
Не вірять у прихід весни?!
Справжніх наливок буває всього дві: вишнева й тернова. Справжній гриб буває тільки один – білий, справжня риба одна – лин, справжнє цар-дерево одне – дуб. Скрізь є свій цар, і він один. А от царських наливок аж дві, і це не випадково. Цей дуалізм відображає, віддзеркалює, символізує й навіть стимулює одвічну двійність влади в нашому суспільстві, хоч би що там говорили історики, політики та інші психоаналітики про патріархат чи матріархат.
