Побувала з двома десятками чернігівців на тренінгу-практикумі «Життєстійкість і турбота про себе». Цей захід був заявлений як практикум саме для журналістів. Але почуте й побачене, безперечно, не завадило б і людям інших професій.
Category Archives: Культура
Наполійон української графоманії
Невтомна група графоманів і шахраїв сотворила купу літературних та ще й міжнародних премій і роздає їх поміж своїми. Очолює їх Сергій Дзюба – про нього у Вікіпедії, як і про його жінку Тетяну, цілі плахта чистої брехні, бо ніде тих їхніх книжок нема, як і зарубіжних видань. Запитайте у нього, де можна купити його книжки, то відразу те запитання зникне.
Навіщо розпинаємо поета?
Спершу натрапила на лист, а потім на «статтю». Не було б публікації, напевно, і не згодився б лист. Щось у цьому дивне трохи. У мене чимало копій листів Павла Загребельного. Вислав Григорій Лютий, коли готувався матеріал про його «Маму-Марію». Там багато про що і про кого. Але цей лист хоча й стосується Лютого, але адресований іншому поету.
І «плаче штучний інтелект», і «щеплена калина усміхається»…
Прочитала добірки віршів багатьох поетів у лютневому номері «Української літературної газети»: шляхетні, глибокі і масштабні філософські вірші Івана Прокоф’єва, які виділяються культурою думки; ліричні і лаконічні вірші Інни Ковальчук, які люблю за логіку і культуру письма, чудові вірші Василя Солов’я. Особливо хочеться цитувати його катрени: Скрипку шанують стару, / При тому смичок забувають./ А він, лиш торкаючись струн, / Їй славу завжди здобуває.
Фундаментальна помилка атрибуції
На фоні прем’єри фільму «Я, Побєда і Берлін» за книжкою Андрія Кузьменка у неті вкотре піднялась хвиля коментарів про молоковоз і концерти за Януковича… Шо мене у цьому безкінечно вражає — так це вічний пошук українцями когось винного за їхні особисті недоліки. У психології це називається фундаментальна помилка атрибуції.
На Колодія…
Демони Булгакова
Чепурного слухали в бібліотеці
Колоніальна скабка
Переможець не отримує нічого
Перечитую Хемінгуєя — «Прощавай, зброє». Він був добрим письменником і справним солдатом, і знав, що війни розпочинаються, щоб завершитися, і завершуються, щоб розпочатися. І не зброя тут винна, а прихована людська войовничість і жадібність — мати чи не мати щось інше, могти чи не могти щось більше.