Наші писателі, особливо ті, які зорієнтовані на західну кон’юнктуру, як засіб захисту від критики у свій бік, використовують аргумент відзначення їх европейськими літературними преміями.
Всі оті літературні премії…
Category Archives: Культура
Українські ліберали
Мене дивують українські ліберали передусім із мистецького середовища, бо, проголошуючи толерантність, вони на практиці виявляють повну її відсутність. На практиці вони демонструють повну нетерпимість — передусім до українського націоналізму, який представляла і представлятиме й надалі Ірина Фаріон.
Доля Ярослава Павуляка
Зарив я в землю безліч юних днів,
Між ними був один, що дуже жити хтів.
Те місце, де лежать їх мертві голоси,
Я каменем приклав, щоб не розрили пси.
А нині, мов на гріх, бракує того дня –
До нього мчу і мчу, упавши на коня.
(Ярослав Павуляк. Могили на конях. Тернопіль. 1999)
60 років тому помер Максим Рильський
24 липня, 60 років тому зупинилося серце Максима Тадейовича Рильського. … Прокинувся вночі від крику птаха – пронизливого, розпачливого, що доносився від старої вишні, до якої виходило вікно моєї кімнати. Дерево до нашого часу не збереглося, тоді вишня росла ліворуч від входу до голосіївського будинку, відразу за туями. Вранці, коли всі прокинулися, дідуся вже не було в живих. Більше птаха, не знати якого саме, на тому місці ніхто не бачив і не чув. Ми зрозуміли, що це Голосіївський ліс надіслав гінця попрощатися із своїм улюбленим поетом.
Суворий реалізм про війну
Якщо ще не читали книжку колишнього вчителя і журналіста із Запоріжжя Бориса Артемова «Марік», видану видавництвом «Білка» цьогоріч, маєте цю книжку прочитати. Вам дуже пощастить, якщо ви її прочитаєте. Звичайно, фіг цю книжку розрекламують усі ці глянцеві журнали та й електронні теж, однак досі нічого кращого про війну у нас написано і видано не було.
Що треба письменнику для розчулення?
Невеличка літературна замальовка. Як більшість із вас знає, друзі, я живу в Івано-Франківську (нічого приховувати, у цьому ж місті маю кілька «шанувальників» із якимись несамовитими літературними ревнощами). Але мене на кожному кроці не перепиняють, хоча впізнають чимало людей і то не лише у в Івано-Франківську, а будь-де в Україні, часто у зв’язку з ютуб-каналом.
Про Фаріон. Проміжкові політичні підсумки
Проросійському населенню пофіг. Україноцентричні розділилися на тих, хто мовчить, бо не готовий до глорифікації Фаріон і тих, хто в усьому звинувачує росіян під слоганом «вони стріляли не в неї, а в українську мову».
Вбивають воїнів духу…
Убили! … За що… Чому… А за що убили Симоненка? Стуса? Миколайчука? Сосюру? Григорія Косинку? Чорновола? Валер’яна Підмогильного, Валер’яна Поліщука, Марка Вороного, Миколу Куліша, Миколу Хвильового, Михайля Семенка, Євгена Плужника, Миколу Зерова, Леся Курбаса?
І сонце сходить…
Сьогодні день народження старого алкаша та Нобелівського лауреата Гема, він же Ернест Гемінгвей. Ось, хто вмів писати! Не те, що Джойс. Який, кажуть, теж любив закласти за комір. Але той випадок, коли небайдужість до алкоголю не є складовою таланту оповідача.
Стріляли в Фаріон. Цілили – в Україну
Атентат на Ірину Фаріон об’єднав у жалобі і її прихильників, і її ненависників. У цій реакції – суть України. Бо вбили одну з нас. Ми можемо не погоджуватися чи навіть вважати шкідливими чиїсь думки й дії, але ми шануємо право людини на свою позицію. Це про демократію, про свободу й повагу. Тож без жодних «але» я схиляю голову перед пам’яттю про пані Ірину і висловлюю щирі співчуття її родині.
