Намагаюся бути толерантною до людей та обставин. Але зараз з усією повагою до бібліотечних працівників хочу озвучити те, що мене, як людину і авторку, неприємно вражає. Масово посипалися в повідомлення у соцмережах прохання від бібліотекарів з різних областей на кшталт “подаруйте бібліотеці книжки”, “пришліть бібліотеці книжки”. Може, перед ними таке завдання хто поставив – збирати книжки?
«Не дивіться вгору»… Хороше кіно, жизнєне. Якраз підходящий вечір, щоб його подивиться, саме цими днями вночі до Землі наближається потенційно небезпечний астероїд, бо, мабуть, набридло Всесвіту наше шапіто, то попереджає, що може послати нас к ібеням разом з вотетімвотвсьом…
Читаю таке: «У Франції до 1956 року дітям давали в школу по півлітра червоного вина…». Я народився трохи пізніше, і далеко не у Франції. В школу мені не давали нічого! А щоб випить вина, то це треба було дождаться, доки всі поснуть вночі…
А от цікаво які труси носить сам Кельвін Кляйн? А нащадки Мерседес їздять цією марк авто? А діти Стіва Джобса вже придбали останній айфон? Всі ці та аналогічні питання завжди постають у чернівчан, коли вони пишуть заповіти. Хаотична втіха життям рано чи пізно закінчується і треба щось думати.
В одній нещодавній дискусії про ролю російської мови в Україні мій опонент сказав таке: “Не втомлюватимуся повторювати — російська мова ні Путіну, ні Росії не належить! Цією мовою освоєна значна частина внутрішнього всесвіту. Чому я маю віддати все загарбнику й відмовитися від частини себе?”
… Я нікого не виховую. Я просто констатую реальність, як це роблять незручні люди мого знаку — Скорпіон. Йдеться про російську мову… Вона така: російська мова — всюди. Навіть, власне, якщо й до чогось російського стосунку не має. І зачистити це неможливо.
Хочу висловитись щодо «планів припинення війни в Україні». Одразу зауважу — нікому не підспівую, і в хорі не співаю. Чому пишу про це? Слухав радника очільника офісу президента Михайла Подоляка і ще групу рускогаварящіх таваріщей на ю-каналі Н. Мосейчук. Порався на кухні і слухав. Чекав, може хоча б хтось про це скаже. Ні. Там лише — Трамп, Зеленський, Путін, Трамп, європейці, Путін…
Давно назрівало, але руки не доходили. Але я на руках ходити не вмію, бо це неефективно. До речі, про «ефективність». Цей термін дуже популярний у високорозвинених суспільствах. Голандія тому приклад. Країна, що займає площу трохи більшу за Київську область, третя в світі за експортом аграрної продукції. За повної відсутності чорноземів, на засолених грунтах, розташованих нижче рівня моря, при постійних загрозах підтоплення та інших водно-стихійних катастроф. Третя! В світі! Так само і ізраїльська армія, що саменька протистоїть мільярду ворогів.
У мене з’явилася одна дурнувата думка — хочу місяці три пожити в Нью-Йорку і написати книгу про фриків цього міста. Зовнішньо вони виглядають значно небезпечнішими. Колись давно, мабуть, в десятому році я уточнив: чи правильно я їду в напрямку Граунд зеро – це меморіал загиблим 11 вересня. Чоловік підтвердив, що правильно і зненацька запропонував мене супроводжувати…
Базарове…
— А що це у вас за яблука такі?
— Не знаю, як вони називаються, ну дуже добрі. І лежать аж до нових!
— Мені “до нових” не треба, мені – на січас.
