Наші писателі, особливо ті, які зорієнтовані на західну кон’юнктуру, як засіб захисту від критики у свій бік, використовують аргумент відзначення їх европейськими літературними преміями.
Всі оті літературні премії…
Category Archives: Новини
Українські ліберали
Мене дивують українські ліберали передусім із мистецького середовища, бо, проголошуючи толерантність, вони на практиці виявляють повну її відсутність. На практиці вони демонструють повну нетерпимість — передусім до українського націоналізму, який представляла і представлятиме й надалі Ірина Фаріон.
Якщо раптом вибори…
Днями Зеленський обмовився: якщо війна затягнеться, треба шукати спосіб провести вибори… І в мирний час у такій країні, як наша, вибори – це гра в смертельну рулетку. А під час війни… З таким, як зараз, рівнем громадянської свідомості, нам цілком загрожує «грузинський варрант».
Доля Ярослава Павуляка
Зарив я в землю безліч юних днів,
Між ними був один, що дуже жити хтів.
Те місце, де лежать їх мертві голоси,
Я каменем приклав, щоб не розрили пси.
А нині, мов на гріх, бракує того дня –
До нього мчу і мчу, упавши на коня.
(Ярослав Павуляк. Могили на конях. Тернопіль. 1999)
Наша Ялта ’83
Це ті спогади, які змушують серце битися частіше, а в грудях зароджується теплий згусток енергії, який стискає з неймовірною силою, йому не вистачає місця, він підходить теплим комом до горла і… на секунду свідомість згадує те відчуття, — відчуття щастя. Ми з Ігорем закінчили четвертий курс. Сесія, екзамени позаду, у нас канікули, ми вільні!
Путін поспішає…
Москві важливо добитися саме в цьому році, якщо не військової, то дипломатичної перемоги. Путін не лукавив, коли 14 лютого сказав журналісту Зарубіну, що для Росії краще було б, щоб Джозеф Байден лишався президентом. Майстер спорту із дзюдо і самбо цінує у супротивнику передбачливість. З непередбачливим Путін і війну не розпочинав би.
60 років тому помер Максим Рильський
24 липня, 60 років тому зупинилося серце Максима Тадейовича Рильського. … Прокинувся вночі від крику птаха – пронизливого, розпачливого, що доносився від старої вишні, до якої виходило вікно моєї кімнати. Дерево до нашого часу не збереглося, тоді вишня росла ліворуч від входу до голосіївського будинку, відразу за туями. Вранці, коли всі прокинулися, дідуся вже не було в живих. Більше птаха, не знати якого саме, на тому місці ніхто не бачив і не чув. Ми зрозуміли, що це Голосіївський ліс надіслав гінця попрощатися із своїм улюбленим поетом.
Дозрілі квіти дитячих мрій
В задушливій імлі однакових розплавлених від спеки днів поволі проминає календарна середина літа. Вона зникає за обрієм пам’яті, розчиняється в розпеченому мареві, яким останні кілька тижнів літо зосереджено облизувало все, що трапляло в поле зору його палаючого небесного ока.
Суворий реалізм про війну
Якщо ще не читали книжку колишнього вчителя і журналіста із Запоріжжя Бориса Артемова «Марік», видану видавництвом «Білка» цьогоріч, маєте цю книжку прочитати. Вам дуже пощастить, якщо ви її прочитаєте. Звичайно, фіг цю книжку розрекламують усі ці глянцеві журнали та й електронні теж, однак досі нічого кращого про війну у нас написано і видано не було.
Що треба письменнику для розчулення?
Невеличка літературна замальовка. Як більшість із вас знає, друзі, я живу в Івано-Франківську (нічого приховувати, у цьому ж місті маю кілька «шанувальників» із якимись несамовитими літературними ревнощами). Але мене на кожному кроці не перепиняють, хоча впізнають чимало людей і то не лише у в Івано-Франківську, а будь-де в Україні, часто у зв’язку з ютуб-каналом.
