Спроба упіймати невловиме, двічі увійти в одну течію. Продертися в минуле через давно завмерлий, загуслий час. Відтворити миті дитинства, що будь-коли відбувалися в тіні унікального столітнього красеня-берестка й через це існуватимуть завжди. Принаймні поки житиме той, хто його пам’ятає. Закарбувати те, що точно було у всіх, але у всіх минуло по-різному. Усе це про документальну повість «Станційні пасторалі» нині сущого українського класика Григорія Гусейнова, яку автор визначив як «сповідь дитинства».
Category Archives: Новини
Світ, війна і наша істерика

Очікування реакцій від світової спільноти на нашу війну і катастрофи продиктовані нашим перебуванням всередині катастроф. Нам здається, що на планеті більше нічого нема, окрім України, її мук і жертв, адже вся стрічка в трагедії. Де реакції, де втручання? Чим ви там взагалі зайняті на своєму Заході і по всьому світу?! Але якщо зайти на Google Earth, відскролити до розмірів планети, щоб зникли кордони і покрутити тою гігантською кулею — то з першого разу не вдасться потрапити курсором навіть в Україну, не те що в Каховку.
Про кліщів, росіянців і швейцарців

Велика помилка так званого цивілізованого світу — це вічно шукати в діях Росії якесь раціональне зерно. Бо в цивілізованого світу так влаштовані мізки. Наслідки еволюції. В усього мають бути якісь причини і підстави, — кажуть їм мізки еволюції. І тому вони в своїх беззубих міжнародних організаціях щось там шамкають, мямлять, бекають, крекчуть…
На жаль, багато хтосів
Імені Олександра та Софії Русових

В культурному житті України відбулася непроминуща подія – обласній науковій бібліотеці Чернігова рішенням обласної ради справедливо присвоєно імена Олександра та Софії Русових! Здійснилося! До цієї події роками йшли подвижники української справи, воюючи з уламкам русссского міра, який сичав: хто такі ці українські буржуазні націоналісти, щоб стати на місце Галактіоновича? На жаль, подібні – українськи незрячі – трапляються досі.
Піратська популяризація Стефаника

«Я до Вас найрадше-би писав зеленими травами, лісами темними, скалами гострими, і пускав-бим на бистрі ручаї гірскі, аби до Вас несли моя писаня, а самі аби казали, що сидить твій друг на скалі і гадає за тебе та ще таку думку має, аби з тобов разом сидів та й говорив. Тоби ми ліси шуміли, тоби ми гори, дрімаючи, слухали, тоби ми трави співали а Ви оба тобистьте собі балакали. Я не писав, що богато гадав за Вас. Тепер у мене час є, аби за Вас гадати»
(Стефаник. Листи: 1888-1899. Харків. 2022)
P.S. до вчорашнього дня

Щороку 6 червня в Україні відзначається День журналіста. Уже вдруге ми зустрічали цей день в умовах повномасштабної війни. На жаль, за цей час в Україні вже загинув 61 медійник, серед яких і моя однокурсниця Оксана Гайдар. Вона була більш відома своїми публікаціями на історичну тематику та дописами в соцмережах під псевдонімом Руда Пані, в яких різко викривала імперські амбіції російської влади та її прагнення за будь-яку ціну встановити контроль над Україною.
«І клекіт хижої орди»

На цій архівній світлині – загальна панорама будівництва Каховської ГЕС (1955 р.). Попереду, ліворуч – старе русло Дніпра, а там, вдалині, як писав у «Поемі про море» Олександр Довженко, «далеко за Дніпром на горі біліє Берислав». Мій рідний Берислав! А по центру – навпроти греблі – легендарний острів Тавань (не плутати з півостровом Тамань на Кубані!). Острів, який упродовж століть був свідком звитяг українського козацтва, їхнім форпостом на півдні України. Острів-трудівник (через нього пролягала найкраща на Дніпрі, за оцінкою Гійома Левассера де Боплана (1660 р.), з поміж п’яти існуючих на той час переправ – Таванський перевіз – і найкоротший шлях від Берислава до Криму.
У мами університетського товариша

Напередодні Дня журналіста України, побували у Мартинівці Барського району Вінницької області, де зустрілися з 85-річною мамою Заслуженого журналіста України Сергія Навроцького — Галиною Семенівною. Так склалося, що ця мужня жінка поховала усіх своїх мужчин, на допомогу яких могла розраховувати у скрутну хвилину, й сьогодні залишилась одинокою на безлюдному острові знищеної української сільської глибинки, де найближчими живими розрадниками є пес, коза з козеням і два виводки гусенят.