Я не знаю Хоркіна. Бачив його кілька разів на концертах, у ролі конферансьє, і чесно кажучи нічого од того конферансу не виніс, окрім легкої нудоти — наче нализався базарного льодяникового півника на паличці. Зате давно, ще зі студентської юності знаю Віктора Набруска й Олександра Бутка. І точно знаю, що той високий професіоналізм, який вони набували роками журналістської каторги, не купиш, не вислужиш і не виміняєш. Навіть на совість.
Мені важко писати. Мені справді важко… Жне косар, не спочиває, й ні на кого не вважає, хоч і не проси… Така-от безжальна косовиця… Він любив бути на видноті, в центрі уваги, на перехрестях подій. Можливо, забагато полюбляв зовнішні ефекти. Але мав унікальну властивість, притаманну харизматичним особистостям: надзвичайно тонко відчував атмосферу і настрої в будь-якому гурті, в будь-якому середовищі, вмів аналізувати, швидко приймати рішення і діяти в складних неоднозначних ситуаціях.
Читаю на сайті «Хвиля Десни» як Віктор Набруско став ув оборону Олександра Бутка всупереч нинішнього генерального продюсера UA: Українське радіо «таваріща Хоркіна»… Щиро кажучи, сей дует мене мало колише, одначе ж я випускник київського журфаку. Дорожу своїм факультетом. Попри те, свого часу на Українському радіо заснував був і вів там програму «Четвертий універсал». Одне слово, сей дует, що став на прю із Хоркіним, мені до болю (ой, до болю) знайомий…
Так склалося історично, що я мав спілкування з Павлом Загребельним, Юрієм Мушкетиком, Володимиром Яворівським і Віктором Барановим. Маю листи від Загребельного і Баранова. Усі вони очолювали Спілку письменників від 1979 до 2014 років.
Завершив земний шлях видатний українець Володимир Яворівський. Письменник, Шевченківський лауреат, який на порі становлення нашої Незалежності своїм словом запалював серця мільйонів. Усі, хто його знав ближче, сьогодні кажуть: «Не вірю». Не хочеться вірити і мені. Він фонтанував енергією, незрівнянним гумором, дивовижною працездатністю.
Популярність Владіміра Владіміровіча Путіна безмежна. Тотальна, всепланетарна, безкорислива. Щоб зробити такий пам’ятник біля посольства Російської Федерації у Празі, не треба зганяти бюджетників, оголошувати конкурс серед скульпторів, платити гроші, напружувати державний апарат.
Зустріч Зеленський-Макрон. Давайте підсумуємо. Зустріч була «ні про що». Коли за результатами сторони обмежуються загальними фразами, це свідчить лише про одне — не домовились! Єдиний результат зустрічі — сторони домовились про нову зустріч, але пізніше. Тобто, зустрілися і домовитися зустрітися…
